Рішенням російського військового суду генерал-майора Івана Попова, колишнього заступника командира однієї з оперативних груп, засуджено до п’яти років позбавлення волі за обвинуваченнями у корупції. У закритому засіданні його визнали винним нібито у відмиванні та розкраданні металевого матеріалу, призначеного для постачання підрозділів армії, а також конфіскували вартість «викраденого» майна. Суд одночасно позбавив Попова військового звання, наклав штраф у понад 600 000 рублів та визначив відбування покарання у колонії мінімального рівня безпеки.
Іван Попов здобув широку популярність у лавах Збройних сил РФ після того, як у першому півріччі 2023 року успішно відбив одну з найпотужніших українських наступальних операцій у Запорізькому напрямку. Його вважали «солдатом із передової», який піклувався про вояків і часто критично реагував на розпорядження Генерального штабу. Після невдалого заколоту лідера ПВК «Вагнер» Євгенія Пригожина у липні 2023 року Попова звільнили з посади «за порушення військової дисципліни».
Незабаром після звільнення Попов записав чотирихвилинне звернення до своїх колишніх підлеглих, у якому звинуватив вищих генералів на чолі з керівником Генерального штабу Валерієм Герасимовим у «ударі в спину», що призвів до серйозних втрат на передовій. «Нас підкосили наші ж старші командири, які під час найважчого моменту піддали нас зрадницькому удару та «декапітованню» армії», — заявив генерал. Це звернення оприлюднив депутат Держдуми Андрій Гурульов, підкресливши високий авторитет Попова серед консервативного військово-політичного істеблішменту та ультранаціоналістів.
Офіційна Москва оголосила, що проти Попова порушено кримінальну справу через «системне привласнення металоконструкцій та запчастин для озброєння». Аналогічні звинувачення раніше неодноразово лунали з уст Пригожина на адресу Герасимова та його оточення, що додало справі Попова політичного звучання. У травні 2024 року Попова заарештували, а на початку квітня 2025-го судом завершили розгляд матеріалів, ухваливши вирок у межах п’яти томів справи.
Підтримка генерал-майора серед мережі консервативних блогерів і офіцерів-ветеранів стала болючим ударом по Кремлю. Військовий блогер Юрій Подоляка оприлюднив у Telegram допис: «Росія пам’ятатиме Івана Івановича Попова як того, хто відбив найпотужніший удар Збройних сил України. У нормальній правовій державі це б справа честі, а не політична помста». Ультранаціоналісти рідко дозволяли собі відкриту критику судових рішень російської влади, але у випадку Попова вони назвали вирок «актом державної зради» проти героя фронту.
Контекст справи тісно пов’язаний із внутрішньою чисткою у ЗС РФ після невдалого маршу «Вагнера» на Москву та загибелі Пригожина. Кремль посилив контроль над армією і придушив будь-яку незгоду серед командирів. Попов, який не бажав мовчати про кадрові та логістичні провали, опинився в епіцентрі суцільного зачистки, метою якої було звільнити місце «більш лояльним» офіцерам.
Відхід із посади й наступний арешт ослабили моральний стан частини командирів, що мають бойовий досвід. Фахівці з питань оборони вбачають у цьому «дискредитацію авторитету полководців, які не бояться говорити правду». Замість професійного обміну інформацією та вдосконалення тактики Генштаб схоже обирає конформізм, що може негативно позначитися на боєздатності російських підрозділів.
Міжнародна спільнота поки не відреагувала формально, проте правозахисні організації вказують на політичну складову справи. Amnesty International уже заявила про необхідність перевірити процес на відповідність мінімальним стандартам справедливого суду. У разі порушень ці висновки можуть лягти до фундаменту нових санкцій проти посадовців, залучених до переслідування Попова.
Незважаючи на стійкість до вироку, захисники Івана Попова оголосили про намір оскаржити рішення в Апеляційній інстанції. Вони наполягають на відсутності вагомих доказів корупції та переконані, що справжнім приводом став його відкритий виступ проти вищого командування. Перші засідання апеляції заплановано на червень 2025 року, і вся військова спільнота РФ уважно спостерігає за цим кейсом.
Вбачається, що доля Івана Попова стала лакмусовим папірцем ефективності системи керування Збройними силами Росії. Якщо влада продовжить карати тих, хто говорить «нарікання на вищих», це може призвести до серйозної кадрової кризи та браку досвідчених командирів. У довгостроковій перспективі політичні переслідування обернуться проти самої армії, адже без відкритого обговорення помилок неможливо адаптуватися до умов гібридної війни з Україною.
