За останні роки загроза експансії Росії стала однією з найактуальніших тем європейської безпеки. Протягом десятиліть Сполучені Штати були гарантом демократичної стабільності в Європі, забезпечуючи оборонний і фінансовий фундамент для систем безпеки, створених після Другої світової війни. Але зміна курсу американської політики під керівництвом президента Трампа, який відкрито відмовився підтримувати давніх союзників, створила надзвичайно вразливу ситуацію для Європи.
Новий підхід Вашингтону, що характеризується поступовим відхідом від багатовікових альянсів, став приводом для посилення амбіцій Росії. Президент Володимир Путін бачить у цьому можливість розширити свій вплив далеко за межі України, створюючи сучасну сферу впливу за зразком радянської доби. За словами експертів, його стратегія спрямована на дестабілізацію сусідніх країн, використовуючи як військові, так і політичні інструменти.
Росія вже не обмежується агресією на території України. Москва послідовно розміщує свої війська в країнах, що симпатизують її курсу, а також підтримує політичні рухи, здатні послабити демократичні інститути Європи. За даними експертів, російська політика має на меті створення умов, за яких країни Західної Європи, колись опорні стовпи безпеки, можуть опинитися в зоні впливу Москви. Ця стратегія передбачає не лише пряме військове втручання, але й застосування гібридних методів – від кібератак та саботажу інфраструктури до фінансування політичних партій та підтримки кандидатів, які симпатизують російським інтересам.
Політичний вплив Росії в Європі
Примітка. Основні партії включають ті, які отримали більше 10 відсотків голосів на останніх виборах або нещодавно займали значну роль в уряді. Уряди, які класифікуються як дружні до Росії, включають ті, що мають принаймні одного головного проросійського партнера по коаліції.
З одного боку, у Європі вже відчувається зростання напруженості. Багато країн, зокрема держави Балтії, Польща та Румунія, спостерігають активне накопичення військових сил біля своїх кордонів. НАТО посилило свої оборонні можливості, збільшуючи військовий бюджет і прискорюючи виробництво зброї. Лідери альянсу чітко розуміють, що втрата американського ядерного парасольки може поставити під загрозу традиційну систему безпеки, тому деякі з них, зокрема Німеччина, Франція, Польща та Великобританія, вже розглядають можливість розширення власних ядерних арсеналів або зміцнення оборонних коаліцій на європейському континенті.
Сувалкська щілина між Польщею та Литвою Gallup
З іншого боку, нова політика США створює сприятливі умови для тих, хто прагне скористатися розбіжностями в Європі. Російський президент Путін не приховує своїх амбіцій, заявляючи, що його інтереси виходять далеко за рамки України. Він планує відновити добу радянського впливу, коли Німеччина була розділена на Східну та Західну, а численні країни потрапляли під залізну завісу. Такі амбіції викликають занепокоєння серед європейських лідерів, адже навіть невелика російська військова або політична акція може поставити під сумнів основний принцип альянсу – колективну оборону за статтею 5, яка стверджує, що напад на одного члена є нападом на всіх.
Окрім військового аспекту, Росія активно впроваджує свою політичну тактику, спрямовану на підрив стабільності всередині держав Західної Європи. У Німеччині, наприклад, політики з партії «Альтернатива для Німеччини» підозрюються у отриманні підтримки з Москви. Аналогічна ситуація спостерігається в Угорщині, де прем’єр-міністр Віктор Орбан, незважаючи на підтримку НАТО та ЄС, продовжує тісно співпрацювати з Путіним, що викликає обурення у більшості партнерів Заходу. У Молдові також зафіксовано випадки політичного впливу з боку Росії: урядові установи та правозахисники повідомляють про спроби дестабілізації політичної ситуації через фінансування кандидатів, близьких до Кремля.
Не можна не відзначити і зміну суспільної думки щодо Росії. За даними опитувань Gallup, рівень невдоволення роботою російського керівництва значно зростає у більшості європейських країн. При цьому окремі регіони, такі як Сербія чи сербськомовні території у Боснії та Герцеговині, все ще підтримують російські погляди, що зумовлено історичними, культурними та релігійними зв’язками з Москвою. Проте загальна тенденція свідчить про поступове послаблення позитивного ставлення до російської політики, що може стати додатковим чинником ізоляції Кремля.
Частка тих, хто не схвалює роботу керівництва Росії
Ви схвалюєте чи не схвалюєте роботу керівництва Росії?
Ви схвалюєте чи не схвалюєте роботу вплив Росії? Частка людей, які не схвалюють керівництво Росії. Джерело: Gallup
У сучасних умовах, коли американська політика стає дедалі непередбачуванішою, а традиційні західні альянси піддаються випробуванням, Росія отримує шанс для реалізації своїх амбіцій. Путін активно використовує кожну можливість для посилення свого впливу, як у військовій, так і у політичній площинах. Водночас, європейські лідери намагаються мобілізувати всі можливості для протидії: зростання оборонних бюджетів, посилення співпраці в рамках НАТО та розвиток власних систем безпеки стали пріоритетними завданнями для країн континенту.
Проте, навіть при активній реакції НАТО, ризик нових гібридних атак залишається високим. Росія використовує комплексний підхід, який включає не тільки традиційні військові дії, але й кібератаки, саботаж інфраструктури, розповсюдження дезінформації та фінансування проросійських політичних сил. Такі заходи спрямовані на те, щоб розколоти європейське суспільство, посіяти недовіру до демократичних інститутів та послабити єдність західних альянсів.
Водночас, розкол у трансатлантичних відносинах створює атмосферу невизначеності. З одного боку, зменшення американського втручання може змусити країни Європи активніше шукати власні шляхи до забезпечення безпеки, з іншого – це може відкрити нові можливості для Росії. Важливим є те, що кожен окремий крок у напрямку послаблення колективної оборони може спричинити лавинообразне зростання ризиків не тільки для окремих держав, а й для всього регіону.
Таким чином, сучасна зовнішньополітична ситуація в Європі характеризується численними викликами. З одного боку, зменшення підтримки з боку США створює відчуття вразливості, що стимулює країни Європи активізувати власні оборонні можливості та переглянути стратегії безпеки. З іншого боку, це ж саме явище відкриває для Москви нові можливості для розширення свого впливу через різноманітні засоби – від прямого військового тиску до тонкої політичної маніпуляції. В умовах зростаючої глобальної нестабільності майбутнє Європи залежить від здатності лідерів континенту зберегти єдність та оперативно реагувати на будь-які спроби дестабілізації, забезпечуючи таким чином мир і безпеку для всіх своїх громадян.
