Наступний щорічний саміт НАТО, запланований на 24–25 червня 2025 року в Нідерландах, обіцяє стати лакмусовим папірцем для майбутнього альянсу. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте прагне провести зустріч коротко й без драм: схвалити нові цільові показники видатків на оборону, закріпити спільне бачення заміни США в європейській безпеці та відзначити солідарність членів. Проте дві невизначеності загрожують затьмарити це прагнення — участь президента США Дональда Трампа, який послаблює підтримку України й критикує союзників, та присутність президента України Володимира Зеленського, чия заявка на членство викликає протиріччя в рядах НАТО.
Під головуванням Рютте саміт має завершитися коротким комюніке, що фіксує новий політичний курс. Основна мета — підвищити оборонні видатки до 5 % ВВП (3,5 % на «жорсткі» витрати та 1,5 % на «споріднені»), щоб замістити США в гарантуванні континентальної безпеки. Цей параметр випливає зі зростаючої готовності адміністрації Трампа переглянути американський контингент: нині в Європі дислоковано близько 84 000 американських військових, але в Білому домі обіцяють «швидкі рішення» щодо перегрупування сил — не за десятиліття, а «ще цього року».
Натомість сам факт, що до Гааги їдуть двоє лідерів, котрі мають прямо протилежні погляди на Україну, створює потенційний розкол. Трамп неодноразово заявляв про завершення «чотирирічного протистояння» і підтримує ідею «меморандуму» з Кремлем, який визнавав би анексію Криму та окупацію сходу України. При цьому Трамп погрожує скороченням військової підтримки Києва, водночас зберігаючи критичні постачання озброєнь — баланс, який викликає здивування в європейців.
Володимир Зеленський очікує на черговий знак солідарності. Після двох попередніх самітів за президента Байдена Україна отримувала чіткі сигнали: обіцянку незворотного шляху до членства та нові пакети допомоги. Цього разу Київ сподівається на підтвердження «історичної дорожньої карти», але Трамп відкрито виступає проти розширення НАТО, заявляючи, що не бачить потреби приймати країну, яка перебуває в стані війни.
Президент України Володимир Зеленський. Сергій Супінський
Спірне питання — чи буде дискусія за участі Зеленського у форматі Ради НАТО–Україна. На попередніх самітах це було ключове підґрунтя для обговорення безпеки Києва як рівноправного партнера. Цього разу офіційного засідання можуть уникнути, обмежившись паралельним форумом оборонної промисловості, куди запросять українського лідера. Такий підхід дозволить формально залучити Київ, але зменшити ризик публічної суперечки.
Європейські дипломати наполягають: коротке комюніке має включати зобов’язання щодо подальшої підтримки України «до досягнення справедливого миру», шляхи надання гарантій безпеки після завершення бойових дій і підтвердження планів щодо збільшення оборонного бюджету. Проте без згоди США підписати такі формулювання може виявитися неможливим. У результаті альянс ризикує залишити суперечності поза офіційним текстом, що підірве довіру між партнерами.
Незрозумілість американської позиції посилює напруження. Новий посол США при НАТО Меттью Вітакер на конференції в Талліні обережно заявив: «Я очікую, що Зеленський буде в Гаазі, але в якому статусі — обговорюється». Одночасно він запевнив партнерів, що «ми залишимося в Альянсі» і «не дозволимо жодних пробілів у безпеці», хоча вже готується «огляд» американської військової присутності. Євроатлантичні столиці з побоюванням чекають деталей перегляду, адже заміни кількох десятків тисяч військових і ракетних комплексів «Патріот» може виявитися недостатньо без чіткого плану дій.
Великою темою стане фінансування ОБСЄ та роль Сполучених Штатів у безпекових операціях за її мандатом. Якщо Трамп відмовиться від традиційного американського внеску, Єврокомісія та окремі європейські уряди мають бути готові вкласти більше ресурсів у спільні механізми моніторингу. У таких умовах нарощення власного потенціалу Європою стає не забаганкою, а вимогою часу.
Аналітики наголошують, що при всіх суперечностях саміт може стати платформою для визначення «європейської автономії». Якщо лідери домовляться про нові критерії оборонних можливостей — від розвитку ППО до кіберзахисту й логістичних мереж — це може стати каталізатором подальшої інтеграції оборонного сектора ЄС. Паралельно Україна отримає сигнал: коли бойові дії завершаться, вона зможе розраховувати на гарантії як частина оновленої євроатлантичної архітектури.
Зрештою, наскільки мирною буде зустріч, залежить від двох особистостей. Якщо Трамп утримається від різких заяв і Зеленський обмежиться чіткими проханнями про підтримку, саміт справді мине без великих скандалів. Але якщо хтось із них порушить тонку рівновагу — наприклад, Трамп відкрито підтримає Росію або Зеленський вимагає чіткої дати прийняття до Альянсу — результат може стати найгучнішою кризою НАТО за останні роки. Незалежно від сценарію, зустріч у Гаазі може стати вирішальною для майбутньої стратегії альянсу та європейської безпеки.
