Передумови саміту
Зустріч президентів США Дональда Трампа та Росії Володимира Путіна в Анкориджі, штат Аляска, стала одним із найгучніших дипломатичних заходів 2025 року. Кремль наполягав на переговорах саме перед тим, як Вашингтон мав ухвалити новий пакет суворих санкцій. Ця обставина ще до початку саміту породила сумніви, що Москва використовує дипломатію як спосіб виграти час.
Для Трампа саміт мав символічне значення. Він давно прагне постати миротворцем, готовим завершити війну в Україні, а також отримати довгоочікуване міжнародне визнання — аж до Нобелівської премії миру. Проте очікування, які сформувались у Києві та серед союзників у НАТО, швидко розвіялись після трьох годин безрезультатних переговорів.
Під час спільної пресконференції обидва лідери демонстрували теплі відносини. Путін навіть відверто підлещувався до Трампа, повторюючи його тезу, що війна б не почалась, якби він був президентом у 2022 році. Ця заява миттєво розійшлась у світових ЗМІ, підкреслюючи інформаційний виграш Кремля.
Водночас ні про припинення вогню, ні про будь-які практичні домовленості оголошено не було. Трамп заявив, що «певний прогрес» досягнуто, але відмовився уточнити, у чому саме він полягає. Така розмитість лише посилила скепсис у Києві та Брюсселі.
Президент Трамп з президентом Росії Володимиром Путіним. Лідери тепло привітали один одного на спільній базі Елмендорф-Річардсон в Анкориджі — Даг Міллс
Українська реакція
Президент Володимир Зеленський напередодні саміту попереджав Вашингтон, що Москва намагатиметься використати переговори для затягування часу та демонстрації нібито «рівноправного діалогу». Його слова справдились: Кремль отримав символічну перемогу, а Україна — чергову порцію невизначеності.
Українські політики різко відреагували на підсумки зустрічі. Голова комітету з міжнародних справ Олександр Мережко заявив, що Путін виграв «інформаційну війну», адже поставав перед камерами поруч із Трампом як рівний партнер. Інші депутати наголосили: жодних ознак реальної деескалації немає, а обстріли України тривали навіть у день переговорів.
Європейські побоювання
Європейські столиці зустріли новини з Анкориджа зі змішаними почуттями. З одного боку, відновлення діалогу між США і Росією могло б стати шансом для деескалації. З іншого — демонстративна «тепла хімія» між Путіним і Трампом викликала занепокоєння, що інтереси України можуть бути відсунуті на другий план.
Особливо нервово відреагували в Польщі та країнах Балтії. Тамтешні політики наголошують: будь-які поступки Москві лише розв’яжуть руки Кремлю для нової агресії. У Німеччині та Франції, навпаки, частина політикуму бачить у переговорах шанс на майбутні переговорні формати, однак підкреслює, що без участі Києва жодна угода не може бути легітимною.
Перед зустріччю виникло питання, чи намагався Путін просто виграти час — Даг Міллс
Санкційна інтрига
Ключовим питанням після саміту залишаються санкції США проти Росії. Трамп раніше погрожував запровадити не лише прямі, а й вторинні обмеження для компаній, що співпрацюють із Москвою. Кремль сподівався, що зустріч дозволить уникнути цього кроку.
Поки що Білий дім не оголосив, чи будуть санкції введені в обіцяні строки. Аналітики припускають, що Трамп може використати паузу для тиску на Путіна. Проте якщо санкції знову відкладуть, це стане беззаперечною перемогою Москви, яка отримає ще кілька місяців для військової кампанії.
У Росії зустріч у Анкориджі подали як тріумф. Державні телеканали показували кадри червоної доріжки, дружніх рукостискань і посмішок лідерів. Для Кремля головне — зруйнувати образ міжнародної ізоляції, у якому він перебував понад три роки.
Російські коментатори відверто заявляли: Путін домігся стратегічної мети, продемонструвавши, що США визнають його ключовим гравцем, без якого неможливо обговорювати майбутнє Європи. Цей меседж активно поширюють усередині країни, аби показати громадянам, що санкції та війна не перетворили Росію на вигнанця.
Чому угода провалилась?
Головна причина відсутності домовленостей полягає в непримиренних позиціях сторін. Україна та ЄС вимагають як мінімум тимчасового припинення вогню. Кремль натомість говорить про «усунення корінних причин», що у перекладі означає: визнання його територіальних захоплень і зміна українського уряду.
Трамп, попри свою прагматичність, не міг відкрито погодитися на подібні умови, адже це викликало б шквал критики не лише з боку НАТО, а й у самому Конгресі США. Саме тому пресконференція обмежилась загальними фразами й демонстрацією особистої «довіри».
Очікується, що вже найближчими днями Зеленський проведе нові консультації з лідерами Франції, Німеччини та Великої Британії. Париж і Берлін наполягають: без Києва жодне рішення не матиме сили. Тому в Європі дедалі активніше обговорюють створення ширшого переговорного формату, де Україна стане рівноправним учасником.
Для Києва головне завдання — не допустити, аби США та Росія домовлялись за його спиною. Сам Зеленський відкрито заявив: будь-який компроміс, що передбачає територіальні поступки, є неприйнятним.
Президент Трамп з президентом Росії Володимиром Путіним під час спільного звернення в Анкориджі в п'ятницю — Даг Міллс
Перспективи
Саміт у Анкориджі став більше політичним спектаклем, ніж реальним кроком до миру. Путін отримав інформаційний виграш і можливість виграти час, Трамп — яскраві кадри для своєї кампанії. Але війна в Україні продовжується, а перспективи реального перемир’я відсунуті у невизначене майбутнє.
Найближчі тижні покажуть, чи зважиться Вашингтон на обіцяні санкції. Якщо так — Кремль опиниться перед новим тиском. Якщо ні — Росія отримає можливість і далі диктувати свої умови.
Зустріч Трампа і Путіна на Алясці продемонструвала: дипломатія без конкретних результатів стає інструментом пропаганди. Україна та Європа тепер повинні ще активніше відстоювати власні інтереси, адже Кремль не відмовився від своїх агресивних цілей.
Єдиний шанс наблизити мир — це збереження єдності Заходу, посилення санкцій і недопущення «псевдоугод», що грають на руку Москві.
