На тлі рішень ЄС про продовження тимчасового захисту до 2027 року, позиція Швейцарії виглядає суперечливою та неоднозначною.
Безпечна гавань під загрозою
Швейцарія з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну стала однією з країн, яка запропонувала українцям тимчасовий прихисток. У березні 2022 року було введено статус захисту S — спеціальний правовий режим, який дозволяє перебування, доступ до ринку праці, освіти та соціальних послуг без тривалої процедури надання притулку.
Станом на травень 2025 року в Швейцарії перебуває понад 69 тисяч українців зі статусом S. Ця цифра свідчить не лише про масштаб трагедії, яка змусила мільйони людей покинути свої домівки, але й про довіру, яку українці покладали на європейські держави, зокрема Швейцарію.
Проте ситуація починає змінюватися. Швейцарська народна партія (SVP), відома своєю жорсткою позицією щодо міграційної політики, внесла до Національної ради пропозицію про повне скасування цього статусу для українських біженців. Основний аргумент — частини території України, на думку ініціаторів, вже стабілізовані та не перебувають у зоні активних бойових дій.
Політична ініціатива чи соціальний тиск?
Позиція SVP викликає обурення серед правозахисників та занепокоєння серед самих біженців. Аргументація про «стабільні регіони» є сумнівною, адже навіть відносно мирні області залишаються під загрозою обстрілів, атак безпілотників і мають зруйновану інфраструктуру.
Це рішення, якщо буде ухвалене, може створити небезпечний прецедент. Скасування захисту для тих, хто вже оселився, адаптувався, знайшов роботу або записав дітей до шкіл, означає чергове потрясіння. Особливо для тих, хто втратив усе і лише почав будувати нове життя.
Чи несе ця ініціатива елемент політичної гри? SVP давно виступає за скорочення міграції та посилення контролю над кордонами. В умовах економічного тиску та політичної конкуренції зростає спокуса використати тему біженців як важіль впливу на електорат.
Економічна інтеграція: чому це складно
Попри намагання українців інтегруватися в швейцарське суспільство, дві третини з них досі не можуть себе повністю забезпечити. Причини — мовний бар’єр, високі стандарти працевлаштування, складність визнання українських дипломів та особливості місцевого ринку праці.
Втім, позитивні зрушення є. Зростає рівень зайнятості серед українців, вони активно вивчають мови, проходять перекваліфікацію, беруть участь у програмах інтеграції. Ці зусилля потребують часу і стабільності. Раптова втрата правового статусу перекреслить роки наполегливої праці і поставить під загрозу не лише економічне, а й психологічне благополуччя родин.
Контрасти між позиціями Швейцарії та ЄС
На тлі рішення Європейського Союзу про продовження тимчасового захисту для українців до 4 березня 2027 року, позиція Швейцарії виглядає різко контрастною. У ЄС перебуває понад 4,26 мільйона українських громадян із таким статусом, і ця кількість продовжує зростати.
Особливо помітно, як у країнах ЄС відбувається адаптація українських біженців: впроваджуються освітні програми, розширюється доступ до медичної допомоги, надаються мовні курси. Така стратегія демонструє не лише гуманізм, а й далекоглядність — інтегровані громадяни з часом стають активними учасниками економіки приймаючих країн.
Швейцарія, не будучи членом ЄС, має власну імміграційну політику. Проте її дії відлунюють у суспільстві та ЗМІ, створюючи ризик дестабілізації довіри до країни, яка історично асоціюється з нейтралітетом і гуманністю.
Погляд у майбутнє: що чекає на українців у Швейцарії
Федеральна рада Швейцарії має визначити, які саме регіони України вважатимуться безпечними. Але що означає «безпечний регіон» у країні, яка щодня стикається з ракетними обстрілами, енергетичним терором, загрозою нових наступів?
Чи можна вважати безпечним місце, де дитячі садки будують із бетонних блоків, а школи регулярно облаштовують укриття? Чи стане нормою, що поняття безпеки визначається адміністративно, а не за реальними умовами життя?
У випадку ухвалення змін, тисячі українців можуть опинитися перед вибором: повертатися на батьківщину, де ще не завершилася війна, або шукати нове пристанище в іншій країні. Це моральна дилема і правовий виклик для всієї Європи.
Висновки: гуманізм чи бюрократія?
Скасування статусу S для українських біженців у Швейцарії — не просто юридичне рішення. Це питання гуманізму, солідарності та європейських цінностей. Кожен політичний крок у цьому напрямі повинен враховувати людську долю, а не лише статистику.
Україна все ще веде боротьбу за свободу та гідність. Громадяни, які втекли від війни, заслуговують на захист, а не на черговий удар долі. Швейцарія має шанс зберегти обличчя гуманної держави, або втратити довіру тисяч людей, які вважали її безпечною гаванню у найтемніші часи свого життя.
