Напередодні четвертої річниці повномасштабної війни Росії проти України відбулася показова відеорозмова між лідерами двох ключових авторитарних держав світу. Голова КНР Сі Цзіньпін та президент РФ Володимир Путін публічно підтвердили: китайсько-російські відносини залишаються міцними, попри санкції, міжнародний тиск і затяжну війну в Україні. Сам формат діалогу — неформальний, але символічний — демонструє прагнення обох сторін закріпити політичну єдність.
Путін у коментарях для російського телебачення назвав відносини з Пекіном «стабілізуючим фактором» у часи глобальної турбулентності. У перекладі з дипломатичної мови це означає претензію Москви на альтернативний центр сили поза західним світом. Сі Цзіньпін, зі свого боку, закликав до вироблення «великого плану» розвитку двосторонніх відносин, наголосивши, що вони рухаються «у правильному напрямку».
Саме на цьому етапі, за попереднім аналізом редакції Дейком, варто звернути увагу не лише на зміст заяв, а й на їхній контекст. Відеодзвінок відбувся у символічний момент — напередодні річниці вторгнення РФ в Україну, що перетворило російсько-китайське партнерство з абстрактної декларації на практичний геополітичний інструмент.
Поняття «безмежного стратегічного партнерства» було зафіксАлітеті буквально за дні до початку вторгнення в лютому 2022 року. Відтоді Китай став для Росії ключовим економічним тилом. Торгівля між країнами зросла, Китай компенсує втрату західних ринків, купуючи російські енергоносії та постачаючи промислові товари. Для Москви це — питання виживання економіки, для Пекіна — важіль впливу.
Водночас офіційний Пекін наполегливо зберігає риторику «нейтралітету» щодо війни в Україні. Європейські держави та Київ неодноразово звинувачували Китай у прихованій військовій підтримці Росії, однак китайська дипломатія ці закиди відкидає. Формула «ми не є стороною конфлікту» дозволяє КНР балансувати між економічною вигодою та репутаційними ризиками на глобальній арені.
Окремої уваги заслуговує попередня зустріч Сі та Путіна в Пекіні під час масштабного військового параду, де був присутній і лідер КНДР Кім Чен Ин. Той тристоронній символізм не залишився непоміченим у Вашингтоні та Брюсселі. Фактично формується умовний «антизахідний пояс», у якому Китай відіграє роль старшого партнера, а Росія — силового, але дедалі залежнішого союзника.
За оцінкою аналітиків, Китай використовує війну в Україні як інструмент стратегічного тестування Заходу. Пекін спостерігає за межами санкційного тиску, ефективністю військової допомоги Україні та внутрішньою стійкістю демократичних союзів. Росія ж у цій формулі дедалі більше виступає не рівноправним партнером, а джерелом ресурсів і геополітичних уроків.
Показовим є і повідомлення МЗС КНР про зустріч старших дипломатів двох країн у Пекіні, де було досягнуто «широкого консенсусу» щодо глобальної безпеки. Формулювання навмисно розмите, але воно свідчить про узгодження позицій у питаннях, які виходять далеко за межі війни в Україні — від Тайваню до ролі США у світовому порядку.
Таким чином, відеодзвінок Сі та Путіна — це не просто дипломатичний жест. Це сигнал про тривалість і адаптивність китайсько-російського союзу. Для України та Європи він означає, що війна дедалі більше вписується у ширший конфлікт моделей світового устрою. І саме в цьому — головний виклик найближчих років, який потребує не лише військових, а й стратегічних відповідей.
