Українські Збройні сили ретельно готувалися до проведення операції на території Російської Федерації, зокрема в Курській області. За даними видання The Economist, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський свідомо приховував підготовку до наступу не лише від широкого кола військових, а й від західних союзників України. Це рішення було обумовлене не тільки стратегією операції, але й попереднім досвідом, коли розкриття планів призвело до їхнього зриву.
Згідно з джерелами видання, які є наближеними до Сирського, генерал вирішив діяти максимально обережно, обмеживши доступ до інформації лише невеликій групі довірених осіб. Сирський ділився планами виключно з найближчими генералами і силовиками, що дозволило зберегти секретність операції до останнього моменту. Навіть з президентом України Володимиром Зеленським головнокомандувач обговорював свої дії лише в режимі тет-а-тет, без присутності інших співробітників.
Окремо підкреслюється, що армійська розвідка відіграла ключову роль у підготовці операції. На відміну від попередніх дій, розвідувальні підрозділи ЗСУ самостійно здійснювали основні розвідувальні операції, тоді як Головне управління розвідки (ГУР) було залучене лише на пізніх стадіях підготовки. Такий підхід мав на меті уникнути можливих витоків інформації та гарантувати максимальну безпеку плану.
Варто зазначити, що рішення не інформувати західних союзників про підготовку операції було прийняте не випадково. Як стверджує джерело The Economist, попередні операції Сирського зазнали невдачі саме через те, що про них стало відомо на Заході, що призвело до витоку інформації або до наказу скасувати дії. У результаті західні партнери не тільки не заперечували проти реалізації плану на Курщині, але й, зважаючи на обставини, не мали іншого вибору, як підтримати вже розпочату операцію.
При підготовці до операції у Курській області, військове керівництво України розглядало кілька можливих варіантів розвитку подій. Серед них були удари в Брянській області, удари в Курській області, а також комбінований удар по обидвох регіонах одночасно. Крім того, був варіант реалізації ще масштабнішої операції, яка могла б охопити ще більшу територію Росії. Однак, остаточний вибір було зроблено на користь Курської області, що дозволило зосередити зусилля на одному напрямку.
Головна мета цієї операції полягала в тому, щоб відтягнути російські війська з Донбасу, де наразі ведуться найінтенсивніші бойові дії, і створити перевагу для України в майбутніх перемовинах. Завдяки цьому українська сторона сподівалася посилити свої позиції на дипломатичному фронті, маючи за спиною успішно проведену військову операцію на території противника.
Сам факт початку підготовки до операції став очевидним для військовослужбовців уже на початку серпня, коли їм почали видавати нове спорядження, серед якого були каски з вбудованими навушниками та нові штурмові гвинтівки. Воїни проводили навчання на спеціально підготовлених макетах, які, як згодом стало відомо, були копіями російських сіл, що підтверджувало серйозність підготовки та масштаб планованих дій.
Таким чином, операція в Курській області стала черговим доказом того, що Україна здатна проводити складні військові операції навіть на території противника, зберігаючи при цьому максимальну таємність і незалежність від зовнішнього тиску.
