Динаміка довіри: що показує опитування
У серпні 2025 року Київський міжнародний інститут соціології оприлюднив результати нового опитування, яке вкотре засвідчило зміну суспільних настроїв. Згідно з ним, рівень довіри до Володимира Зеленського знизився з 65% у червні до 58% на початку серпня. Це вже третє поспіль місячне падіння, і хоча цифри не виглядають критичними, вони демонструють тривожний тренд.
Ця тенденція розвивається на фоні неоднозначного голосування у Верховній Раді за законопроєкт №12414, який спричинив резонанс у суспільстві. Йдеться про рішення, що торкається незалежності НАБУ та САП — структур, до яких громадськість має підвищений рівень чутливості, особливо в умовах воєнного часу. Саме цей закон був названий однією з головних причин зниження довіри серед опитаних громадян.
Хоча аналітики КМІС зазначають, що спад розпочався ще в червні, тобто до ухвалення законопроєкту, багато респондентів прямо вказали саме на це голосування як причину своєї недовіри. Отже, навіть якщо зміна настроїв є частиною ширшого процесу, конкретні політичні рішення можуть ставати каталізаторами.
Цікаво, що попри спад, поточний рівень довіри до президента залишається вищим, ніж найнижчі показники, зафіксовані під час війни: 52% у грудні 2024 року та 37% у лютому 2022-го. Це означає, що особистий кредит довіри до Зеленського ще не вичерпано, проте процес його скорочення є реальним.
Особливу увагу привертає зміна балансу довіри-недовіри — з +35% у червні до +23% у серпні. Це свідчить не тільки про кількісне падіння довіри, а й про зростання кількості тих, хто відкрито висловлює своє незадоволення.
Географія недовіри: де Зеленському вірять менше
Один з найпомітніших аспектів соціологічного звіту — це зміна регіонального розподілу підтримки. Найбільше зниження рівня довіри зафіксовано на Заході України: з 73% у червні до 55% у серпні. Ще зовсім недавно цей регіон демонстрував найвищу підтримку глави держави, але зараз вона вирівнялась з іншими регіонами.
На Сході і Півдні також спостерігається спад, хоча й менш виразний. У східних регіонах підтримка знизилася з 61% до 54%, на Півдні — з 61% до 55%. Центр країни залишається стабільним — рівень довіри тут залишився на рівні 63%, як і на початку літа.
Ці зміни свідчать про те, що зменшення довіри не є локальним феноменом. Воно відбувається по всій країні, хоча й з різною інтенсивністю. Західна Україна, яка тривалий час була оплотом підтримки чинного президента, виявилася найбільш чутливою до останніх політичних подій.
Водночас навіть на тлі зниження довіри у всіх регіонах зберігається позитивний баланс — кількість тих, хто підтримує президента, все ще переважає над тими, хто не довіряє. Це важливий сигнал про те, що потенціал відновлення підтримки існує, але він потребує зважених кроків і стратегічних рішень з боку влади.
Регіональний контекст важливий не тільки для аналізу підтримки, а й для розуміння, як різні частини України реагують на політичні процеси. У цьому сенсі падіння на Заході може бути дзеркалом загального розчарування у прозорості політики.
Хто відвертається від президента: портрет недовіри
Суттєві зміни зафіксовані у віковому розрізі. Найбільше падіння довіри спостерігається серед молоді до 30 років. Якщо у червні рівень підтримки в цій категорії становив 74%, то в серпні — лише 59%. Молодь, як правило, чутливіша до інформаційних впливів та політичних сигналів, і її відхід від підтримки глави держави є особливо тривожним.
Для більш дорослого населення показники змінилися менш радикально. Проте навіть серед середнього віку спостерігається поступове охолодження. Йдеться не стільки про недовіру, як про втомленість, зневіру, пошук альтернативи. Це стан, який з часом може або перерости у глибоке розчарування, або змінитися надією — залежно від дій політичного лідера.
Серед причин недовіри, які називали респонденти, ключовими були сумніви щодо прозорості політичних рішень, зростаюче відчуття віддаленості влади від щоденних потреб людей, а також невдоволення кадровими призначеннями та боротьбою з корупцією. У відкритих відповідях багато хто з опитаних посилався на голосування за законопроєкт №12414, вважаючи його кроком назад у боротьбі за чесне правосуддя.
Це вказує на нову якість громадянської свідомості: українці дедалі частіше оцінюють владу не тільки за риторикою чи емоційними зверненнями, а за конкретними діями та рішеннями. І саме тут влада стикається з викликом: чи здатна вона адекватно реагувати на очікування суспільства?
Таким чином, зниження довіри до президента Зеленського не є результатом одного рішення. Це сукупність факторів, які поступово формують нову картину ставлення до влади.
Реакція влади: спроби відновити зв’язок із суспільством
Антон Грушецький, виконавчий директор КМІС, у своїх коментарях підкреслює, що попри масштабні протести і критику в медіа, Володимир Зеленський усе ще зберігає доволі високий рівень довіри і, відповідно, легітимність. Це частково пов’язано з тим, що президент швидко зреагував на протестні настрої — було оперативно подано новий законопроєкт на розгляд парламенту.
Проте навіть ця реактивність не змогла повністю зняти напруження. Суспільство очікує не просто спростувань чи політичних маневрів, а справжнього діалогу і готовності змінювати підхід до ухвалення рішень. У цьому контексті особливо важливою є відкритість влади до критики і спроможність визнавати помилки.
Політична система України проходить складний етап, коли суспільний запит на прозорість і справедливість стикається з викликами безпеки, економічної нестабільності та міжнародного тиску. Здатність президента тримати баланс між цими полюсами стає вирішальною для збереження довіри.
Ситуація з падінням довіри є не лише проблемою для влади, але й лакмусовим папірцем для української демократії. Вона свідчить, що громадяни уважно стежать за рішеннями, не мовчать і готові ставити питання навіть у складні часи.
Для того, щоб повернути довіру, влада повинна не лише зупинити негативний тренд, а й ініціювати нову якість політичного мислення, у якому суспільна думка — не обтяження, а орієнтир.
Висновки: сигнал, який не можна ігнорувати
Результати останнього опитування КМІС мають стати дзвінком для усієї владної вертикалі. Зниження довіри до президента Зеленського — це не просто статистика. Це відображення настроїв мільйонів людей, які щодня приймають рішення — залишатися, боротися, критикувати, підтримувати або шукати нових лідерів.
На фоні воєнних викликів, економічних проблем і соціального напруження роль політичного лідера стає ще відповідальнішою. І тут важливо не лише зберігати курс, а й чути голос тих, хто цей курс підтримує — або починає сумніватися в його правильності.
Довіра — це не даність. Це процес, який потребує постійного підтвердження. І сьогодні українське суспільство чітко демонструє: воно готове підтримувати, але лише тоді, коли бачить щирість, прозорість і дії, що відповідають очікуванням.
