У другому терміні Дональда Трампа тарифна політика стала не лише торговельним інструментом, а й головним важелем зовнішньополітичного тиску. Його нова ініціатива — запровадження вторинних тарифів проти країн, що купують російську нафту — виводить конфлікт США й Росії на новий рівень. Водночас, такий крок може мати масштабні економічні та політичні наслідки — як для Росії, так і для самого Трампа.
У середу адміністрація Трампа вже запровадила 25% додаткові мита на індійські товари — це перше покарання за купівлю російської нафти в його другому президентському терміні. Китай, головний імпортер нафти з РФ, поки що уникнув нових санкцій, але за словами чиновників Білого дому, обмеження можуть набути чинності вже в п’ятницю.
Ці дії є частиною дедлайну, встановленого Росії: або вона погоджується на мир в Україні до п’ятниці, або її клієнти зіткнуться з економічними репресіями. Таким чином, Трамп намагається ізолювати Москву шляхом тиску на її енергетичних партнерів.
Ключові слова: Трамп, тарифи на нафту, Росія, економічні санкції, вторинні тарифи, Дональд Трамп, російська економіка, імпорт нафти, Китай і Індія, геополітичні ризики
Тиск на Росію — і на себе
Механізм вторинних тарифів передбачає підвищення вартості імпорту в США з країн, які продовжують закуповувати російську нафту. Ідея полягає в тому, щоб стимулювати ці країни відмовитися від енергоресурсів РФ. Але на практиці все складніше.
Аналітики JPMorgan попереджають: будь-яка спроба обмежити російські поставки неодмінно призведе до зростання цін на нафту. Ринок чутливо реагує навіть на чутки про скорочення постачання, не кажучи вже про реальні дії. У 2022 році після вторгнення РФ в Україну ціни на нафту наближались до $130 за барель. Якщо Індія припинить купівлю 1,7 млн барелів на день — це приблизно 2% світового постачання — ціна знову злетить.
Попри зусилля США, Кремль демонструє впевненість. Російський президент Путін неодноразово заявляв, що країна готова пережити будь-які санкції. Більше того, офіційна Москва запевняє, що має ресурси, щоб компенсувати втрати — і політичні, і фінансові.
Євген Румер, колишній аналітик американської розвідки, вважає, що Трампові загрози не вплинуть на Путіна: «Ймовірність, що він погодиться на припинення війни через тарифи, близька до нуля». Китай вже натякнув, що продовжить закуповувати нафту з РФ, незважаючи на американські обмеження.
Зворотний удар: ризики для США
Проблема в тому, що вторинні тарифи можуть вдарити по самих США. Зростання цін на нафту потягне за собою інфляцію, зростання витрат домогосподарств і потенційні труднощі для економіки. На тлі млявого ринку праці й проблем в іпотечному секторі будь-який енергетичний шок може стати політичним самогубством для чинного президента.
До того ж, вторинні санкції ускладнюють перемовини про великі торговельні угоди з Індією та Китаєм. Обидві країни мають значний важіль впливу на США: Індія — через поставки фармацевтичної продукції, Китай — через мінеральні ресурси. Якщо Вашингтон посилить тиск, Пекін і Делі можуть вжити контрзаходів.
Ключові слова: геоекономіка, санкції проти Росії, Китай та Індія, ціни на нафту, інфляція у США, енергетичні ринки, постачання енергії, вторинні санкції, Трамп і Путін, глобальна економіка
Адміністрація Трампа вже не вперше використовує мита з немиттєвими торговими цілями. Раніше тарифи були запроваджені проти Бразилії через «втручання» в долю Болсонару, проти Данії — за відмову продати Гренландію, проти Мексики й Канади — через фентаніл. Ідея проста: тарифи як універсальний інструмент примусу.
Але у випадку з нафтотрейдингом ставки значно вищі. Тут ідеться не просто про дипломатію чи риторику, а про фундаментальні економічні процеси: ціни на нафту, стабільність фінансових ринків, баланс попиту й пропозиції.
Чи змінить це поведінку Росії?
Бретт Бруен, колишній радник Обами, вважає, що Путін навчений обходити санкції. Навіть якщо вони боляче б’ють по доходах Росії, він не має сильного внутрішнього тиску з боку населення, яке здебільшого підтримує політику Кремля або не має доступу до альтернативної інформації.
Росія вже адаптувалася до цінового обмеження з боку Заходу, перенаправивши потоки в Азію з великими знижками. Навіть якщо доходи зменшилися, Москва зберігає змогу фінансувати війну. Нові тарифи можуть погіршити ситуацію, але навряд чи змінять її кардинально.
Ініціатива Трампа з вторинними тарифами — це приклад ризикованої політики, що грає на межі між економічним тиском і глобальним хаосом. З одного боку, вона посилає потужний сигнал Росії та її партнерам. З іншого — може обернутися проти самого Вашингтона.
Головне питання — чи зможе Трамп переконати американців, що енергетичні труднощі — необхідна жертва заради припинення війни? І чи вистачить у нього політичного капіталу, щоб витримати наслідки власної тарифної політики?
