Український 412-й полк «Немезида» повідомив про ураження російського IMR-3M — інженерної машини розгородження на шасі Т-90, яку військові називають «гусеничним термінатором». Це лише третє візуально підтверджене знищення такої техніки з 2022 року, що підкреслює її рідкість і цінність.
IMR-3M — вузькоспеціалізований 50-тонний «офензивний грейдер»: бульдозерний ніж, мінний плуг, телескопічна стріла, димові системи, курсовий кулемет і захист від ХБРЯ-загроз. Його роль — прорубувати коридори через завали, ліси й мінні поля для моторизованих частин.
Саме тому удар по IMR-3M — не «красиве відео», а хірургія логістики фронту. Без такого «сапера на броні» штурмові підрозділи РФ змушені або гальмувати, або витрачати піхоту на розмінування під вогнем. Це б’є по темпу операцій і по моральному стану.
Ключ — у співвідношенні вартості. FPV-дрон з боєприпасом коштує на порядки дешевше за інженерну машину на базі Т-90. Кожен влучний виліт множить ефект витрат для РФ: техніка рідкісна, ремонт складний, а виробництво обмежене санкціями й дефіцитом вузлів.
Відео «Немезиди» показує дроп боєприпасу з БПЛА, детонацію і пожежу. Локацію не розкривають з міркувань безпеки; незалежної верифікації поки немає, але контекст підтверджують тренди: полювання FPV на техніку забезпечення стало нормою цієї кампанії.
За даними відкритих реєстрів втрат на кшталт Oryx, попередні IMR-3M горіли у квітні 2022-го та січні 2024-го. Навіть два епізоди за три роки демонструють, наскільки ретельно РФ оберігає ці машини — і наскільки відчутним є кожен новий «мінус» у строю.
Паралельно посилюється тиск по Криму: удари по трьох Мі-8, радіолокаційній станції, вперше — по амфібіях Бе-12 «Чайка». Це системна робота по мобільності та спроможностях спостереження ворога на півострові, що зв’язує його ресурси ППО й ремонту.
Рейд по курортному Форосу — теж не про символіку. За повідомленнями окупаційної влади, є загиблі й поранені. Навіть якщо ціллю були об’єкти з «силовою» прив’язкою, результат — нерв РФ у глибокому тилу й додатковий тягар для їхньої протидронової мережі.
Чому саме інженерка — пріоритет? Бо це множник наступу. Розмінування, розчищення завалів, наведення переправ — «технічний кисень» для батальйонних колон. Без IMR-3M та його аналогів гусениці буксують у ґрунті, а головне — в часі й по живій силі.
Сили безпілотних систем ЗСУ нарощують «сітку» FPV-мисливців. 412-й полк «Немезида» — одна з вітрин цього зсуву: від тактики одиночних «камікадзе» до операцій з комбінованим ураженням і дропами. Це нетривіальні навички, логістика і наука цілевказання.
Економіка дронів працює і проти інженерних підрозділів: під ударом не лише одиниці IMR-3M, а й їхній «шлейф» — тягачі, саперні групи, ремонтники. Кожен влучний FPV змушує супротивника розпорошувати охорону і відтягувати ППО на «нетипові» цілі в полі.
РФ намагається відповідати підсиленням РЕБ, сітками, ескортами. Але FPV-екосистема гнучкіша: нові частоти, нові головки, нові профілі атаки (у дах, у «шию», у вузли трансмісії). Гонка дешевих інновацій б’є по дорогих стандартизованих рішеннях.
Психологічний ефект не менший за матеріальний. Коли рідкісні «унікали» горять у відкритому полі, командири вимушено «бережуть» їх від ризику. Це паралізує інженерний супровід і робить наступ «коротким плечем», де шансів у піхоти ще менше.
На оперативному рівні це зсуває баланс у «битві логістик». Замість розширювати вікна прориву, ворог латкає інженерні діри. Замість «пуз» у броні — «пуз» у колонах забезпечення. Там працюють дешеві, серійні засоби — дрони, які не шкода втрачати.
Для України урок теж очевидний: масштабування виробництва FPV, сенсорики, боєприпасів і зв’язку має синхронізуватися з пріоритетами цілей — від інженерної техніки до РЕБ і тилових ремонтних хабів. «Пакетне» ураження створює кумулятивний ефект.
Висновок простий і жорсткий. У війні витрат перемагає не той, хто має найдорожчу машину, а той, хто вміє дешево і масово знищувати критичні ланки чужого наступу. Удар по IMR-3M — саме про це: мінус одна шестерня у механізмі, що штовхає війну вперед.
