Вибухи, які ввечері 28 серпня сколихнули Бучанський район Київщини, стали не лише наслідком масштабної атаки, а й предметом окремого кримінального розслідування. Після трагедії правоохоронці почали встановлювати, за яких умов у селищі Мила поблизу Києва функціонував склад артилерійських боєприпасів і чому небезпечний об’єкт розмістили фактично в зоні житлової забудови.
Державне бюро розслідувань повідомило про підозру керівнику одного з підрозділів забезпечення Служби безпеки України. Саме цей посадовець, за версією слідства, відповідав за облаштування та функціонування складу. Йому закидають неналежне виконання обов’язків щодо безпеки об’єкта в умовах воєнного стану.
Йдеться не про формальну помилку в документах. За матеріалами слідства, приміщення, яке використовувалося для зберігання боєприпасів, було колишнім овочесховищем і не відповідало встановленим вимогам до об’єктів такого призначення. Окреме питання виникло і щодо самого місця розташування складу. Небезпечні запаси перебували неподалік житлових будинків, а відповідні рішення, як стверджують правоохоронці, не були належним чином узгоджені з іншими структурами.
Особливу увагу слідство приділяє тому, чи були передбачені заходи, які могли б зменшити масштаб можливих наслідків удару. Серед іншого перевіряється питання протиповітряного прикриття об’єкта та можливості розосередження боєприпасів, щоб у разі влучання не виникла ланцюгова детонація великої кількості вибухонебезпечних матеріалів.
Саме такий сценарій, за попередніми даними, реалізувався 28 серпня. Після удару безпілотників на території складу спалахнула пожежа, яка супроводжувалася потужними вибухами та детонацією боєприпасів. Вогонь поширився на сусідні приміщення, а наслідки виявилися масштабними для навколишньої території.
Загинули 35 людей. Ще одна людина, за інформацією прокуратури, на певний момент залишалася зниклою безвісти. У перші години після трагедії називали іншу кількість загиблих, однак із проведенням пошукових та слідчих заходів дані уточнювалися.
Масштаб руйнувань також показав, наскільки небезпечним було розташування об’єкта поблизу цивільної інфраструктури. Пошкоджень зазнали 191 приватний будинок і 14 багатоквартирних будинків. Постраждали також відділ поліції, гаражі, ресторан, пансіонат для літніх людей, магазин та логістичний центр. Унаслідок вибухів було пошкоджено 24 транспортні засоби, серед яких службові автомобілі поліції та рятувальників.
Водночас кримінальне провадження не ставить під сумнів самого факту російського удару. Українська влада та військове керівництво наголошували, що саме російська атака стала безпосередньою причиною вибухів і загибелі людей. Проте паралельно постало інше принципове питання: чи були створені умови, за яких один удар міг перетворитися на катастрофу такого масштабу.
Після трагедії почалися роботи з ліквідації складу та вивезення боєприпасів. За даними прокуратури, станом на 28 серпня цей процес ще не був завершений. Тобто навіть після того, як небезпека стала очевидною, значна частина завдань із забезпечення безпеки об’єкта залишалася невиконаною.
Слідчі тепер мають встановити повний ланцюг відповідальності — від ухвалення рішення про розміщення складу до організації охорони, зберігання боєприпасів та протидії можливим ударам. Для цього призначено вибухотехнічні та пожежно-технічні експертизи. Вони мають допомогти визначити механізм розвитку пожежі, причини детонації та чинники, які могли вплинути на масштаб руйнувань.
Посадовцю інкримінують бездіяльність військової влади в умовах воєнного стану. Печерський районний суд Києва вже обрав йому запобіжний захід — арешт із можливістю внесення застави. Передбачене законом покарання за цією статтею може сягати 10 років позбавлення волі.
Для родин загиблих ці юридичні формулювання навряд чи здатні відповісти на головне питання — чи можна було врятувати їхніх близьких. Саме тому розслідування трагедії в Милі матиме значення далеко за межами однієї кримінальної справи. Воно має показати, чи були проігноровані правила безпеки, які могли захистити людей, і чи здатна система зробити висновки, поки подібна історія не повторилася в іншому населеному пункті.
В умовах війни військові об’єкти неможливо повністю убезпечити від ракетних та безпілотних атак. Але питання їхнього розміщення, розосередження боєприпасів, протиповітряного захисту та відстані до цивільних будинків залишаються критично важливими. Трагедія в Милі тепер змушує відповідати не лише на питання про те, хто завдав удару, а й на значно складніше — чому його наслідки виявилися настільки смертельними.
