Виступ Дональда Трампа перед сотнями генералів і адміралів США знову викликав хвилю обурення. Президент, говорячи про ядерну зброю, назвав слово nuclear «n-word» і додав: «Є два n-слова, і ви не можете вживати жодне з них». Таким чином він напряму вивів паралель між стратегічною термінологією та расовою образою.
Трамп і раніше грався цим формулюванням, називаючи ядерне слово «n-word». Проте вперше він згадав про інше, добре відоме значення. Особливо тривожним це виглядало на тлі того, що зал складався з вищого генералітету США, і за кілька хвилин до цього він разом із міністром оборони Пітом Хегсетом говорили про «ліквідацію політкоректності у війську».
Хегсет, своєю чергою, захищав хвилю звільнень серед вищих офіцерів, які провів після приходу на посаду. Серед тих, хто втратив свої пости, були голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Чарльз Браун (афроамериканець), перша жінка-командувач ВМС США адмірал Ліза Франчетті та віцеадмірал Шошана Четфілд, представниця США у військовому комітеті НАТО.
Контекст робить заяву Трампа ще більш суперечливою. Фраза про «два N-слова» прозвучала в залі, де присутні добре знають вагу слова nuclear, але водночас сприйняли пряме посилання на расову лексику. Це не просто словесна гра — це сигнал про готовність керівництва нормалізувати риторику, яка раніше була табуйованою.
Експерти вказують, що подібні висловлювання мають два наслідки. По-перше, вони створюють інформаційний привід для критиків, які звинувачують Білий дім у расових підтекстах. По-друге, це деморалізує частину корпусу офіцерів, особливо після звільнень, що непропорційно торкнулися жінок та представників меншин.
Символічно, що тема «політкоректності» прозвучала в тандемі з обіцянками «повернути армії воїнський дух». Та коли «боротьба з woke» перетворюється на відверті расові алюзії, це не лише шкодить іміджу США серед союзників по НАТО, а й ставить під питання принцип аполітичності збройних сил.
У підсумку, виступ у Пентагоні оголив головну дилему: чи можна будувати дисципліну на зневазі до суспільних стандартів. Бо коли верховний головнокомандувач вдається до формулювань, що межують із расовими образами, це не «сила», а політична слабкість, яка відбивається на єдності й бойовій готовності армії.
