Політична демонстрація чи розкол між союзниками?
Зустріч президента США Дональда Трампа та президента Франції Еммануеля Макрона в Білому домі стала не лише символом відновлення їхньої особистої дружби, а й моментом серйозного політичного розмежування між двома союзниками. На тлі третьої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну ці переговори розкрили глибоку прірву між позиціями США та Європи щодо майбутнього війни та підтримки України.
Під час пресконференції Трамп відмовився назвати президента Росії Володимира Путіна диктатором і наполіг на тому, що США витратили на допомогу Україні набагато більше, ніж Європа. Макрон, однак, відкрито заявив, що саме Росія є агресором і взявся виправляти спотворені цифри, які навів його американський колега.
Ця зустріч показала не лише дипломатичні труднощі, а й нову динаміку в трансатлантичних відносинах, де США все більше схиляються до компромісу з Кремлем, тоді як Європа намагається зберегти підтримку України.
"Агресор – Росія": Макрон виправляє слова Трампа
Один з ключових моментів розмови між лідерами стався, коли Трамп, відомий своєю схильністю до неформального спілкування та суперечливих заяв, повторив свій недавній коментар про те, що Україна "почала війну". Крім того, він заявив, що США витратили на допомогу Україні $350 мільярдів, тоді як Європа – лише $100 мільярдів.
Ці цифри не відповідають реальності. Згідно з даними Кільського інституту світової економіки, насправді Європа виділила $138 мільярдів, а США – $119 мільярдів.
Макрон, який досі говорив французькою через перекладача, у цю мить перейшов на англійську, щоб особисто виправити Трампа. Поклавши руку на його плече, французький президент чітко зазначив:
"Ні, якщо бути відвертим, ми заплатили. Ми надали реальні гроші, щоб бути зрозумілими."
Трамп у відповідь лише посміхнувся, зробивши скептичний жест рукою, демонструючи, що не збирається змінювати своєї позиції.
Перспектива мирної угоди: крок до миру чи поступка Путіну?
Ще одним суперечливим моментом зустрічі стало бажання Трампа домовитися про "швидкий мир" з Росією. Він заявив, що його переговори з Путіним можуть покласти край війні "протягом кількох тижнів".
Однак цей мир може мати важку ціну для України. Президент США наполягає, що Київ має передати сотні мільярдів доларів у вигляді прав на видобуток корисних копалин як компенсацію за американську військову допомогу. Хоча президент України Володимир Зеленський відмовляється від таких умов, Міністерство фінансів США заявляє, що переговори щодо цього "наближаються до фінішної прямої".
Крім того, Трамп натякнув, що може поїхати до Москви, якщо мирна угода буде підписана. Якщо це станеться, він стане першим американським президентом, який відвідає Росію за останні десять років, що може бути значною дипломатичною перемогою для Кремля, зважаючи на міжнародний ордер на арешт Путіна за воєнні злочини.
Європа готується до самостійної політики
На фоні американських коливань щодо підтримки України Макрон продовжує мобілізувати європейських лідерів для зміцнення обороноздатності континенту. Він вже двічі проводив зустрічі європейських союзників, обговорюючи стратегію подальших дій у разі, якщо США остаточно відмовляться підтримувати Україну.
Ситуація загострилася після виступу віцепрезидента США Джей Ді Ванса у Мюнхені, де він заявив, що головною загрозою для Європи є не Росія чи Китай, а власні політичні та культурні проблеми. Ці слова викликали обурення серед європейських союзників.
Тим часом Макрон намагається переконати Трампа зберегти хоча б частину зобов’язань перед Україною та НАТО, оскільки американський президент також погрожує запровадженням нових мит на європейські товари та вимагає від союзників значного збільшення військових витрат.
Дружба чи дипломатичний ритуал?
Хоча офіційна зустріч була сповнена люб’язностей, вона не приховала серйозних розбіжностей між США та Європою. Відома манера рукостискання Трампа та Макрона, коли обидва намагаються продемонструвати лідерство, цього разу також не залишилася без уваги. Обидва лідери продемонстрували усмішки та ввічливі жести, однак за цим приховувалася напруга, яку неможливо було проігнорувати.
Наслідки цієї зустрічі можуть мати довготривалий вплив на майбутнє не лише України, а й усього трансатлантичного альянсу. Чи стане вона точкою відліку для нового переформатування світового порядку? Чи зможе Європа самостійно підтримувати Україну у разі зменшення американської допомоги?
Єдине, що очевидно – розбіжності між США та Європою щодо війни в Україні стають дедалі глибшими, і це може визначити геополітичний ландшафт на роки вперед.
