Поворот дипломатичного підходу Трампа
У центрі уваги опинилася спроба президента США Дональда Трампа запропонувати власний формат врегулювання війни Росії проти України. Видання CNN підкреслило, що Трамп використовує нетрадиційний стиль дипломатії, залучаючи до процесу людей без офіційних дипломатичних повноважень. Ключовими фігурами стали бізнесмен Стів Віткофф і зять президента Джаред Кушнер, які вже брали участь у переговорах щодо Близького Сходу та, отримавши позитивну оцінку від Трампа, отримали ширші повноваження. Це рішення викликає значний інтерес серед міжнародних спостерігачів, адже подібний підхід порушує усталені правила взаємодії між державами.
Продовження їхньої роботи над близькосхідною кризою, що завершилася посередницькою роллю у встановленні перемир’я в Газі, стало для Трампа підставою розширити їхню участь. Він вважає, що вміння вести непублічні перемовини має допомогти і в українському напрямку. Водночас такі кроки викликають побоювання серед партнерів США, адже відсутність формальної дипломатичної підготовки може призвести до помилок у складних переговорах.
Посилює напруження й те, що саме Кушнер і Віткофф були залучені до зустрічей із представниками Росії та України, нерідко без участі кар’єрних дипломатів. Це створює ризик втрати протоколу, що часто є критично важливим у процесі міжнародних переговорів. Деякі колишні американські посадовці зазначають, що Трамп навмисно обходить бюрократичні процедури, покладаючись на людей, яким особисто довіряє.
Натомість прихильники такого підходу вважають, що довіра між лідером і посередником може пришвидшити прийняття рішень. Вони переконані, що Трамп, спираючись на власне оточення, намагається діяти швидше, ніж дозволяють традиційні державні інститути. Цей фактор, на їхню думку, може стати перевагою там, де затягування часу є небезпечним.
Проте критики попереджають: за межами офіційної дипломатії часто виникають ситуації, коли досвідчені переговорники необхідні для розуміння прихованих нюансів. Особливо це важливо у діалозі з російською владою, яка неодноразово використовувала складні комбінації, що потребують уважного аналізу.
Ключові фігури та неформальні канали
CNN звертає увагу на роль Віткоффа, який став головним неформальним посередником у переговорах після того, як йому вдалося встановити контакт із різними представниками міжнародної політики. Його зустрічі з російськими посадовцями нерідко проходили без участі американських дипломатів, що викликало занепокоєння серед союзників США. Саме в такому форматі сталася й розмова з Юрієм Ушаковим, під час якої Віткофф фактично радив, як краще вибудувати діалог із Трампом.
Цей випадок став черговим сигналом для європейських партнерів, які висловили незадоволення практикою проведення неофіційних зустрічей без підготовлених спостерігачів. Проте Трамп відкинув критику, наголосивши, що такі протоколи, на його думку, лише сповільнюють процес прийняття рішень. Він вважає, що посередники мають діяти гнучко та ефективно, покладаючись на індивідуальний підхід.
Поява нового проєкту мирної угоди, який багато європейських політиків назвали неприйнятним, також стала наслідком роботи цього вузького кола радників. Хоча документ був згодом змінений, він продемонстрував, як неофіційні канали можуть впливати на зміст пропозицій, не проходячи через складну систему погоджень.
Не менш важливу роль у переговорах відіграє Ден Дрісколл, який активно працював із українською стороною в Києві та Женеві. Його присутність, за словами колишніх дипломатів, додає команді Трампа певної професійності, адже Дрісколл має компетенцію в оцінці складних політичних ситуацій.
Втім, навіть він не бере участі у поїздці до Москви, що свідчить про збереження курсу на неформальний підхід. Така модель взаємодії ставить під питання послідовність американської позиції, адже різні групи радників передають різні акценти й методи ведення діалогу.
Вплив Кушнера та реакція міжнародної спільноти
Роль Джареда Кушнера у процесі стала одним із головних факторів уваги міжнародної спільноти. CNN зазначає, що він не обіймає офіційної посади, але знову опинився в центрі дипломатичної активності, як і під час попереднього президентського терміну. Кушнер, за словами джерел, має повну довіру Трампа, що робить його одним із найвпливовіших учасників переговорного процесу.
Українська сторона сприймає його появу як ознаку того, що Трамп бачить реальну можливість досягти домовленостей. Хоча певна частина експертів сумнівається в ефективності такого підходу, представники Києва визнають, що участь Кушнера може сприяти швидшому узгодженню позицій. Водночас вони усвідомлюють, що процес ще далекий від завершення і потребує більш структурованих рішень.
Окреме занепокоєння міжнародних партнерів викликає те, що Кушнер підтримує близькі зв’язки з російським бізнесменом Кирилом Дмитрієвим, який перебуває під санкціями. Їхня зустріч у Маямі стала однією з ключових подій, що передували появі проєкту нового плану. Це, у свою чергу, породило низку політичних дискусій про прозорість процесу.
Попри це, Кушнер продовжує відігравати роль радника, якому Трамп довіряє у більшості питань зовнішньої політики. Саме цю довіру багато експертів вважають вирішальним чинником, що дозволяє неформальним посередникам впливати на процеси на рівні, доступному лише офіційним посадовцям.
В офісі Трампа переконані, що така модель взаємодії дозволяє діяти швидше та ефективніше. Але критики наголошують, що війна Росії проти України потребує комплексного підходу, якого не може забезпечити обмежене коло радників. Вони застерігають, що надмірне покладання на особисті зв’язки може ускладнити вироблення довгострокової стратегії.
