У ніч із суботи на неділю американські підводні човни та B-2 Spirit випустили 30 крилатих ракет TLAM і дванадцять 13-тонних бомб GBU-57 Massive Ordnance Penetrator по ключових ядерних об’єктах Ірану в Натанці та укритому під горою комплексі Фордоу.
Президент Дональд Трамп, звернувшись до нації з Білого дому, заявив, що ядерна програма Ірану була «повністю і безповоротно зруйнована», і попередив: «Якщо мир не настане швидко, ми здійснимо ще більші удари». Така демонстрація сили з боку США втягнула Вашингтон у війну, розпочату Ізраїлем за підтримки американських розвідданих.
Напади були проведені «в повній координації з Ізраїлем», за словами прем’єра Беньяміна Нетаньягу, а МАГАТЕ на ранковому брифінгу повідомило, що радіаційний фон за межами об’єктів не змінився. Іранська влада, через віце-спікера парламенту Мехді Мохаммаді, заявила, що Фордоу був заздалегідь евакуйований, а пошкоджені трансформаторні підстанції можна відновити за місяці.
Водночас сирени в ізраїльських містах попередили про запуск щонайменше десятка балістичних ракет КВІР, які поцілили в північні регіони Ізраїлю й поранили щонайменше 16 людей, серед них цивільні.
Військові експерти звертають увагу, що глибокозакладені цехи центрифуг у Натанці та Фордо надійно захищені десятками метрів бетону та скелі. Зламати їх можуть тільки американські «bunker busters» і потужні бомбардувальники Б-2 з відповідними боєприпасами.
TLAM із підводних човнів лише вразили легкоремонтовані допоміжні споруди в Ісфахані. Така обмежена ефективність підкреслює дилему Трампа: чи наважиться він перекинути до регіону додаткові «Stealth» і GBU-57, аби повністю знищити підземні ядерні потужності Ірану, і тим самим увійти у широкомасштабну війну на Близькому Сході?
На тлі інтенсивних обмінів ударами у Конгресі США розгорнулась суперечка: республіканці схвально відгукнулися про «необхідні превентивні дії», а сенатори-демократи та частина Гоп-лейбористів назвали рішення unconstitutional і попередили про реальну загрозу втягнення країни у конфлікт, який може простягнутись до Саудівської Аравії чи Перської затоки. Генсек ООН Антоніу Гуттереш охарактеризував удари як «небезпечну ескалацію» і «пряму загрозу міжнародному миру».
Іранський міністр закордонних справ Аббас Арагхчі, що перебуває в Туреччині на саміті Організації ісламського співробітництва, заявив, що Тегеран «залишає за собою право захищати свій суверенітет всіма доступними засобами». Цього ж дня Іран оголосив про початок ракетного обстрілу військових баз Ізраїлю з використанням балістичних ракет середньої дальності, що стало черговим етапом «симетричної відповіді».
Перед тим, протягом тижня, Ізраїль кілька разів атакував завод із виробництва центрифуг у Натанці, але лише по допоміжних будівлях, що постачають енергію й вентиляційні системи. Тепер же США застосували «режим прямої авіації», фактично визнавши необхідність прямих дій проти ядерної програми Ірану. Без залучення американських підрозділів та GBU-57 остаточне руйнування підземних сховищ залишається малоймовірним.
Водночас у світі нарощується дипломатичне напруження: міністри Великої Британії, Франції та Німеччини не змогли домовитися з Іраном у Женеві про припинення вогню, оскільки Тегеран відмовляється відвести ракети до початку переговорів. Президент Трамп же відправив до регіону додатковий авіаносний ударний авіагруп, щоб продемонструвати готовність захищати інтереси США та обороняти Ізраїль.
Аналітики звертають увагу на те, що поточна стратегія «удар–відповідь» може призвести до масштабнішої ескалації: мобілізація резервів у Перській затоці, постачання нових озброєнь до терористичних угруповань, розгортання сухопутного контингенту НАТО в сусідніх країнах. Багато хто вважає, що замість безпосередніх руйнівних операцій необхідна комплексна ядерна угода нового ґатунку з суворими обмеженнями для Ірану й посиленим механізмом моніторингу МАГАТЕ.
Проте на сьогодні ключове питання залишається відкритим: чи вдасться дипломатам змусити Іран сісти за стіл переговорів, якщо Фордоу й Натанц були «повністю знищені», а мирна ініціатива Трампа виглядає обмеженою двотижневою паузою? Якщо ж конфлікт продовжиться у форматі «удар–відповідь», ризики для цивільних та регіональної безпеки зростуть, а ціна мирних домовленостей зростатиме щодня.
