Президент США Дональд Трамп різко змінив свою риторику щодо війни в Україні. Якщо раніше він говорив про «особисту угоду» з Володимиром Путіним, то тепер обіцяє новий раунд санкцій, навіть до закінчення свого ж ультиматуму для Москви, який спливає 8 серпня.
Однак у своїх останніх заявах Трамп визнає, що санкції можуть не працювати — принаймні на Путіна. Така відверта оцінка ефективності американського економічного тиску викликає тривогу: чи залишився у США дієвий важіль впливу на Кремль?
На брифінгу в Білому домі Трамп сказав:
«Ми введемо санкції. Але я не знаю, чи вони його турбують».
Це визнання — одне з найгостріших з боку президента США в контексті війни в Україні. Адже саме санкції та економічна ізоляція були основним елементом західної стратегії стримування агресії РФ.
Державний секретар США Марко Рубіо підтвердив, що цього тижня відбулися таємні перемовини між США та РФ — не з Путіним, а з його наближеними. Однак, за словами Рубіо, жодного прогресу досягнуто не було.
«Президент щиро вірив у дипломатію, але бачить: після кожної розмови настає нова хвиля атак — це викликає розчарування», — сказав Рубіо.
Водночас спецпосланець Трампа, забудовник Стів Віткофф, вже вдруге безуспішно відвідав Москву. Це лише підсилює скепсис щодо реальної готовності Кремля домовлятись.
Ще кілька місяців тому Трамп:
- Ставив під сумнів, хто почав війну;
- Блокував військову допомогу Україні;
- Звільняв РФ від більшості тарифів;
- Виступав проти вступу України до НАТО.
Сьогодні ж він публічно називає дії Росії «огидними» і говорить про санкції та вторинні тарифи для третіх країн, зокрема Китаю, Індії та Туреччини.
Але чи готовий Білий дім реально обмежити торгівлю з цими державами, які є ключовими гравцями на глобальній арені? Поки що це — риторика, не дії.
У російських медіа заяви Трампа висміюють. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров сказав: «Спершу 24 години, потім 50 днів, тепер 10. Ми це вже проходили.»
Це сигнал Кремля: Москва не вірить у рішучість США. Російські чиновники демонструють переконаність, що Трамп — непослідовний і керується імпульсами, а не стратегією.
Замість прямої військової допомоги, Трамп просуває обхідну модель: продаж зброї європейським союзникам, які потім передають її Україні. Це дозволяє уникати відповідальності перед Конгресом, але уповільнює постачання.
Попри це, Конгрес розглядає новий пакет допомоги на $54,6 млрд, частково за рахунок конфіскованих російських активів. Але республіканська більшість налаштована скептично, а віцепрезидент Джей Ді Венс — взагалі обіцяв, що жодного нового фінансування Україна не отримає.
Заяви Трампа виглядають як публічне визнання меж впливу США на Путіна. Але якщо за ними не підуть дії — це буде сигналом слабкості не лише для Москви, а й для всього світу. Адже відсутність рішучої відповіді лише зміцнює впевненість агресора у безкарності.
США мають інструменти: від фінансової ізоляції до логістичного тиску на покупців російської нафти. Питання не в наявності важелів — а в політичній волі їх використати.
