Президент США Дональд Трамп уперше публічно назвав Росію агресором у війні проти України. Виступаючи перед журналістами, він наголосив, що саме сторона, яка почала конфлікт, несе більші втрати. Цей зсув риторики став помітним після того, як Москва відмовилася йти на запропоновані Вашингтоном прямі переговори з Володимиром Зеленським.
Ще навесні Трамп критикував Київ, заявляючи, що Україна сама спровокувала війну, намагаючись кинути виклик значно сильнішому противнику. Його адміністрація навіть відмовилася підтримати резолюцію ООН та заяву G7, які засуджували Росію. Тепер же Трамп визнає: безпосередньо винною у затягуванні війни є Москва.
Зміна позиції відбулася на тлі провалу спроб організувати саміт між Зеленським і Путіним. Американський президент зізнався, що очікував швидкого вирішення, але зіткнувся з «ненавистю між лідерами, яку важко подолати». Така риторика свідчить: навіть прагматичний підхід до переговорів не дав результатів.
У Вашингтоні дедалі гучніше звучать заклики до посилення санкцій проти Кремля. Трамп натякає, що готовий до цього кроку, однак робить умову: Європа має повністю зупинити закупівлі російської нафти й газу. Саме залежність окремих країн ЄС, зокрема Угорщини й Словаччини, блокує жорсткіші обмеження.
Для Трампа нині ключовим завданням стає тиск на союзників. Він намагається представити власну жорсткість щодо Кремля як частину ширшої угоди — США не діятимуть самостійно, поки Європа не виявить солідарність. Це пояснює його наполегливі заклики припинити енергетичні закупівлі в Росії.
Водночас тональність американського президента свідчить про усвідомлення глухого кута: війна триває вже понад три роки, а зламати волю Путіна до ескалації не вдалося. Зміна риторики може стати підготовкою до нового етапу санкційної політики або до більшої підтримки України зброєю.
Для Києва важливо, що Сполучені Штати вперше офіційно визнають Росію агресором на рівні президента. Це зміцнює дипломатичну позицію України й ускладнює для Москви спроби перекласти відповідальність на Захід. Однак питання темпів і масштабу нових санкцій залежатиме від європейської єдності.
Якщо ЄС не зможе домовитися через опір окремих членів, адміністрація Трампа ризикує відкласти серйозні кроки. У такому випадку Москва продовжить використовувати енергетичний фактор як головний інструмент тиску, тоді як Україна очікуватиме на більш рішучу підтримку.
