Слова Дональда Трампа про відповідальність трьох світових лідерів — Володимира Зеленського, Джо Байдена та Владіміра Путіна — за війну в Україні прозвучали як грім серед ясного неба. Ця заява прозвучала під час зустрічі Трампа з президентом Ель-Сальвадору Наїбом Букеле в Білому домі 14 квітня. Вона одразу викликала широкий резонанс як у Сполучених Штатах, так і за їх межами.
Трамп, відомий своїми нестандартними висловлюваннями, вкотре підкреслив, що за його каденції в Білому домі конфлікту в Україні вдалося уникнути. За його словами, Путін навіть не обговорював повномасштабне вторгнення до України, коли Трамп очолював США. Він переконаний, що ситуація вийшла з-під контролю саме через бездіяльність і прорахунки його наступника Джо Байдена.
Однак найбільше здивування викликало те, що Трамп включив до переліку винуватців і Володимира Зеленського. Це рішення прокоментували численні експерти з міжнародної політики, які намагаються розібратися в мотивах колишнього американського президента.
Трамп вкотре повторив тезу про те, що Джо Байден міг зупинити повномасштабну війну, просто зменшивши ціни на нафту. На його думку, висока вартість енергоносіїв дала додатковий ресурс країні-агресору для підготовки до наступу. Такий погляд Трампа перегукується з його давньою критикою енергетичної політики чинного уряду США.
Колишній президент акцентував, що Байден не лише допустив війну, а й дозволив їй тривати. На думку Трампа, слабкість зовнішньої політики Білого дому лише посилила агресивні амбіції Кремля. Подібні заяви можуть вплинути на передвиборчу кампанію в США, адже Трамп планує повернутися у велику політику.
Водночас критики наголошують, що політика стримування, яку проводить адміністрація Байдена, є відповіддю на безпрецедентний виклик з боку Росії. І хоча у Білому домі дійсно були прорахунки, повна відповідальність за початок бойових дій покладається міжнародною спільнотою переважно на Кремль.
Заява Трампа про провину Володимира Зеленського стала однією з найбільш суперечливих. Адже саме український президент став символом опору та незламності у боротьбі за незалежність. Його дії, починаючи з 24 лютого 2022 року, отримали широку підтримку серед західних партнерів і світової спільноти.
Трамп, однак, вважає, що Зеленський теж мав можливість запобігти війні. Він не уточнив, що саме, на його думку, мав зробити президент України, однак зазначив, що всі троє лідерів несуть відповідальність за мільйони жертв. Такий погляд різко контрастує з загальновизнаним наративом про неспровоковану агресію.
Деякі аналітики припускають, що ці слова можуть бути елементом передвиборчої стратегії Трампа. Звинувачуючи Зеленського, він намагається перекласти відповідальність з основного агресора на всіх учасників конфлікту. Такий підхід може сподобатися частині електорату, яка втомилася від постійної підтримки України.
Трамп зазначив, що Україна втратила 25% своєї території, а загибель мільйонів людей — це результат дій трьох політичних лідерів. Це твердження, хоч і перебільшене у цифрах, відображає масштаби трагедії, що спіткала український народ.
Повномасштабна війна принесла Україні руйнування інфраструктури, тисячі вбитих цивільних, зруйновані міста й села. Люди змушені залишати свої домівки, шукаючи безпеки за кордоном. Соціальна, економічна та гуманітарна криза торкнулася всіх верств населення.
У своїх висловлюваннях Трамп наголосив, що прагне припинити вбивства. Він заявив, що «дуже скоро будуть хороші пропозиції», що може свідчити про намагання запропонувати певну мирну ініціативу або дипломатичне рішення.
Однак постає питання: на яких умовах можливий мир? Чи не стане така ініціатива поступкою агресору? І чи мають моральне право ті, хто покладає провину на жертву, пропонувати вирішення конфлікту?
Міжнародна політика — це завжди складна гра, де слова мають вагу. Коли їх вимовляє колишній президент США, вони можуть вплинути не лише на внутрішньоамериканський дискурс, а й на хід війни, моральний дух союзників, допомогу Україні.
Заяви Трампа ще раз підтверджують, що війна проти України — це не лише військове протистояння, а й інформаційна боротьба, де на кону — не лише території, а й справедливість, пам'ять і майбутнє.
