Дипломатична напруга між Україна та США посилилася після нової заяви Дональд Трамп, який знову звинуватив керівництво в Київ у «відсутності вдячності» за американська підтримка під час війни з Росія. Цей випад публічно пролунала саме в момент, коли українські і американські делегації ведуть переговори щодо мирний план у Женеві, що лише додає непублічного тиску на Зеленський.
У своєму дописі Трамп різко заявив: «UKRAINE ‘LEADERSHIP’ HAS EXPRESSED ZERO GRATITUDE FOR OUR EFFORTS». Подібні звернення до аудиторії слугують елементом політичного тиску та формування громадської думки в США, де значна частина електорату ставить під сумнів необхідність продовження військова допомога Україні. Одразу після цього Зеленський відповів охолоджуючим жестом — публічно подякував Сполученим Штатам і Трампу особисто.
Зеленський зазначив: «Ми вдячні за все, що Америка і президент Трамп роблять для безпеки». Ця відповідь демонструє дипломатія під тиском: Київ не може дозволити собі публічну конфронтацію, оскільки доля військова допомога напряму пов’язана з політичним настроєм у Вашингтон. Водночас подібні жести не означають готовності до поступок у питанні українського суверенітету.
Поведінка Трампа у цій ситуації є продовженням його попередньої риторики. У лютому він назвав Зеленського «диктатором без виборів», фактично повторюючи наратив Кремля про легітимність українського керівництва. Під час скандальної зустрічі в Овальному кабінеті Трамп і віцепрезидент JD Vance звинувачували Київ у недостатній повазі до США, хоча Україна офіційно перебуває у стані війни і функціонує за нормами воєнного стану.
З моменту початку повномасштабного вторгнення Україна отримала понад 180 млрд доларів військової допомоги та фінансового забезпечення від США, і Зеленський десятки разів демонстрував публічну подяку. Однак паралельно він наполягав на більших обсягах підтримки, особливо в аспекті протиповітряної оборони, що часом викликало подразнення серед американських політиків обох партій.
У попередні роки напруження проявлялося й із іншими союзниками. Наприклад, колишній міністр оборони Великої Британії Бен Воллес заявив, що Київ «має бути вдячнішим», на що Зеленський оперативно відповів: «Ми високо цінуємо кожен постріл і кожну бронемашину». Цей випад продемонстрував, наскільки болючим для України є питання іміджу вдячності перед союзниками.
Переговори в Женеві, що тривають зараз за участі Марко Рубіо та спецпосланця США Стівена Віткоффа, покликані просунути мирний план, який вимагає від України територіальні поступки, військові обмеження та відмову від вступу в НАТО. У Києві ці вимоги вважаються неприйнятними, а багато українців розцінюють їх як капітуляцію.
На тлі цього Зеленський намагається балансувати між вдячністю та твердістю позиції. Він не може ризикувати тим, щоб виглядати «неподатливим» для Білого дому, але водночас не має права допустити втрату контролю над територіями чи підриву українського суверенітету. Саме тому його відповідь була стримано-позитивною, але не поступливою.
Цікаво, що радник Зеленського з нацбезпеки Рустем Умєров зазначив, що «поточні пропозиції містять багато українських пріоритетів». Це дипломатична формула, яка не означає згоду, але сигналізує готовність до продовження переговори, тоді як США прагнуть продемонструвати, що процес рухається вперед.
Паралельно відбуваються окремі переговори США з Росія, що викликає занепокоєння Києва та європейських столиць, оскільки сторони побоюються двосторонніх домовленостей без участі України. Такі дії піднімають питання міжнародна безпека і баланс інтересів за лаштунками. У цьому контексті Трампова риторика про «невдячну Україну» може слугувати не лише емоційним випадом, але й інструментом тиску.
Ситуація навколо мирний план набуває рис не лише військово-політичної, але й психологічної гри. Трамп підсилює переговорний тиск, Зеленський намагається зберегти гідність і позицію, США прагнуть швидкого рішення, а Київ — гарантій, що після «миру» не буде нової війни.
