Під час останнього мітингу біля Еліпса, Камала Гарріс висміяла Дональда Трампа як політичного аутсайдера, який не відображає справжню Америку. «Це не те, ким ми є», — сказала вона. Однак результати останніх виборів змушують припустити, що більшість громадян все ж бачить в Трампі відображення свого бачення країни.
Очікування, що Трамп — це лише короткочасна аномалія, яка зникне з політичної сцени, розсипалися вщент після чергового тріумфу республіканців, що охопив ключові штати. Це змусило еліти обох політичних таборів переосмислити своє бачення Америки. Вже неможливо зневажливо говорити про Трампа як про короткочасне відхилення від прогресу — він перетворився на силу, яка змінює країну під власні погляди.
Як повідомляє газета Дейком, розчарування серед простих американців у напрямку розвитку країни та ненависть до еліт виявилися глибшими, ніж багато хто міг собі уявити. Кампанія Трампа зуміла використати це невдоволення, водночас зіштовхуючи суспільство на хвилі протесту проти можливого обрання першої жінки-президента.
І хоч десятки мільйонів виборців виступили проти Трампа, інші побачили в ньому захисника тієї Америки, яку вони бояться втратити. Це країна, яку, на їхню думку, піддають економічним, культурним і демографічним загрозам. Ставши на бік Трампа, ці виборці обрали 78-річного борця, готового на радикальні дії, нехай навіть це йде врозріз із традиційними моральними нормами.
Ця перемога має історичне значення: уперше в американській історії громадяни обрали засудженого злочинця президентом. Трамп повертається до влади, незважаючи на спробу скасувати попередні вибори, заклики до «завершення» Конституції та заяви про можливу помсту опонентам.
«Реальна Америка стає Америкою Трампа», — зазначив історик Тімоті Нафталі. «Якщо люди не відвернулися від нього навіть після подій 6 січня, то це вже зовсім інша країна».
Для прихильників Трампа його перемога стала підтвердженням того, що Вашингтон віддалився від інтересів пересічних громадян. Втомлена від закордонних воєн, надмірної імміграції та «політичної коректності», Америка знайшла в Трампі голос, який звертається до її глибинних страхів і розчарувань.
Навіть на тлі його агресивної риторики, спрямованої проти різних груп за ознаками раси, статі та релігії, Трамп став для багатьох автентичним лідером. Його численні звинувачення у шахрайстві, обмані та сексуальних домаганнях не лише не зупинили його, а й додали популярності серед тих, хто бачить у ньому жертву політичних переслідувань.
«Ці вибори — наче сканування США», — сказав Пітер Вейнер, колишній радник Джорджа Буша-молодшого. «Трамп більше не є відхиленням; він став нормою».
Здатність Трампа повертатися після численних поразок і судових вироків є свідченням його стійкості та непохитності. Це також говорить про провали адміністрації Байдена та Гарріс, які хоч і провели значні реформи, не змогли виправити ситуацію з інфляцією та нелегальною міграцією до завершення своїх повноважень.
Політичний ренесанс Трампа підкреслює фундаментальний парадокс американської демократії: попри конституційні принципи, в історії США є моменти, коли суспільство жадало сильної руки. Зазвичай це трапляється під час війни чи криз, але Трамп подає нинішню ситуацію як війну — культурну та політичну.
Історик Рут Бен-Гіат наголошує, що кампанія Трампа активно готувала американців до можливого автократичного режиму. Захоплюючись такими лідерами, як Володимир Путін та Сі Цзіньпін, Трамп намагався схилити громадян до думки, що демократичний експеримент — провальний, а отже, потребує сильної руки. Його риторика навіть перейняла елементи нацистської та радянської пропаганди, використовуючи терміни на кшталт «внутрішнього ворога» та «зараження крові країни» через імміграцію.
Хоча деякі колишні соратники Трампа, як-от Марк Шорт, не вірять у реальну загрозу репресій, вони очікують, що його новий термін буде наповнений хаосом та волатильністю, з непередбачуваними змінами як у персоналіях, так і в політиці.
Зрештою, перемога Трампа також свідчить про те, що суспільство не готове обрати жінку президентом. Це підкреслює контраст із 2016 роком, коли Гілларі Клінтон програла, попри величезний політичний досвід. І знову його чоловічий стиль, націлений на демонстрацію сили та непохитності, зумів перемогти, апелюючи до значної частини чоловічого електорату.
Ще один символічний аспект перемоги Трампа — завершення історії, пов’язаної зі штурмом Капітолію 6 січня 2021 року. Події того дня, які для багатьох стали кульмінацією політичного насильства, тепер можуть бути переписані як «патріотичний акт». Багато хто з учасників штурму очікує на обіцяні помилування від новообраного президента.
«У певному сенсі це остання глава драми 6 січня», — зауважив Нафталі. «Якщо Трамп знову при владі, це означає, що сучасна Америка не здатна протистояти відхиленням від демократичних норм».
Тепер США чекає новий політичний виклик. Трамп обіцяв боротися з «корумпованою» системою, прагнучи консолідувати владу в своїх руках. Зараз він має більше підтримки, досвіду та можливостей, ніж у перший термін, і може скористатися цим, щоб реалізувати обіцянки, які не зміг виконати раніше.
Історія покаже, чи стане ця перемога Трампа остаточним визначенням нової Америки, яка відмовляється від традиційних політичних норм і створює інше бачення країни, або ж це стане черговим випробуванням для демократичних принципів, що мають відстояти своє існування.
