У суботу в центрі Лондона відбувся один із найбільших маршів крайніх правих за останні роки. Його організував скандальний активіст Томмі Робінсон, відомий своєю антиіммігрантською та ісламофобською риторикою. За оцінками поліції, акція зібрала близько 110 тисяч учасників, тоді як на вулиці вийшли й близько 5 тисяч контрпротестувальників.
Марш проходив під гаслом «Об’єднай королівство». Учасники несли прапори Британії та Шотландії, плакати із закликами депортувати біженців, які прибувають через Ла-Манш. Серед натовпу вирували настрої проти мігрантів, що віддзеркалює загальне зростання популярності ультраправих рухів у Європі на тлі економічних труднощів та політичної поляризації.
Ситуація загострилася після спроби частини демонстрантів прорвати поліцейські бар’єри. Правоохоронці повідомили про дев’ять арештів та кілька нападів на своїх співробітників. Для стримування натовпу довелося застосувати кінну поліцію. Подібні сцени стали нагадуванням про попередні вуличні акції Англійської оборонної ліги, яку свого часу заснував сам Робінсон.
Додаткову вагу заходу надав виступ Ілона Маска, який звернувся до мітингувальників у форматі відеозв’язку. Він заявив, що «ліва партія є партією вбивств» і закликав британців «боротися за свободу слова». Його слова викликали захоплення прихильників, але водночас ще більше поляризували суспільну дискусію.
На тлі маршу лунала й інша критика. Командувач поліції Лондона Клер Гейнс наголосила, що влада усвідомлює занепокоєння мусульманської громади через можливі прояви ворожнечі. Вона підкреслила, що правоохоронці будуть жорстко реагувати на будь-які випадки дискримінації або заклики до насильства.
Водночас противники Робінсона організували власний мітинг проти расизму та ксенофобії. Хоча їхня кількість була меншою, присутність контрпротесту підкреслила глибокий розкол у британському суспільстві. Багато учасників заявляли, що виходили на вулиці, аби показати: країна не толерує мови ненависті.
Робінсон, який нещодавно вийшов із в’язниці, де відбував строк за неповагу до суду, використав мітинг як платформу для повернення на політичну арену. Його підтримка з боку таких постатей, як колишній радник Трампа Стів Беннон чи Ілон Маск, свідчить про транснаціональний характер крайньоправого руху та його здатність мобілізувати значні маси.
Події в Лондоні знову загострили дискусію про межі свободи слова. Прихильники Робінсона наполягають, що їхнє право на протест обмежується, тоді як критики стверджують, що під гаслом свободи мови поширюється ненависть і дискримінація. Цей баланс між демократичними цінностями та безпекою стає ключовим викликом для британської демократії.
Аварія з фунікулером у Лісабоні, атаки дронів у Східній Європі чи марш крайніх правих у Лондоні — усі ці події різного масштабу підкреслюють спільну проблему: суспільства Європи й Заходу стикаються із кризою довіри, зростанням радикальних рухів та пошуком нових балансів між безпекою, свободою і відповідальністю влади.
