У травні Маргарита Гусакова, 37-річна мати восьми дітей, втратила матір, сестру та дядька під час атаки російського безпілотника на мікроавтобус поблизу Білопілля. Шість невинних загиблих і п’ятеро поранених — спалах жорстокості, що змусив її приїхати до Сум у статусі внутрішньо переміщеної особи.
Тепер із зламаною рукою в металевій шині вона курить на сходах тимчасового притулку й дивиться в невизначеність: «Що далі? Ми тут, але якщо запропонують інше місце — поїдемо з дітьми».
Незважаючи на рішучі заяви Києва про контрнаступ, війна повільно, але безперервно рухається на північ України. Суми, колись тихе обласне місто з населенням близько 250 000, опинилися за 20 кілометрів від нової передової, де російські підрозділи захопили понад 190 квадратних кілометрів регіону менш ніж за місяць. Далекобійні системи артилерії та російські дрони тепер можуть вражати місто, що раніше вважалося відносно захищеним.
«Ми бачимо, як лінія фронту повільно наближається до Сум», — каже Катерина Арисой, керівниця Pluriton, громадської організації, яка опікується притулком для внутрішньо переміщених осіб. За її даними, лише цього тижня вимушену евакуацію оголосили у понад 200 населених пунктах Сумщини. Нові потоки біженців розмивають приховані кордони міста: хоронять людей у селищних цвинтарях, відкривають просторі склади під притулки й починають будувати намети на околицях.
Селянам з зони обстрілів дедалі складніше знайти хоча б дах над головою: автобусні рейси скасовані, попит на квитки та житло в Сумах зріс утричі. В’їзд до міста часом блокується, коли привозять черговий гуманітарний вантаж або евакуаційну колону, і ще сильніше зростає напруга в натовпі, який не знає, чи повернеться додому. Батько Маргарити, В’ячеслав, не приховує свого страху: «Не знаю, що буде далі… Найважливіше — забрати дітей звідси, бо “кацапи” прийдуть і до Сум».
Президент Володимир Зеленський, виступаючи в нічному зверненні, запевнив, що Збройні сили «поступово відбивають» російські підрозділи, але жодних подробиць щодо локацій контрнаступу не оприлюднив. Натомість Міжнародний Комітет Червоного Хреста та інші гуманітарні організації заявляють про зростаючу потребу в медичній допомозі переселенцям, особливо у випадках критичних поранень, як у Маргарити, та психологічної підтримки для дітей, які бачили смерть рідних.
Усередині міста лікарні заповнені тяжкопораненими, а лікувати дрібні поранення стало складніше через брак перев’язувальних матеріалів і препаратів. Лікарі наполягають, що підготовка Сум до масових обстрілів і дронових атак вимагає термінового переоснащення укриттів, облаштування нових бомбосховищ і забезпечення швидкого доступу до швидкої медичної евакуації. Без істотної допомоги з боку міжнародних партнерів місцева система охорони здоров’я може не витримати навантаження.
Ще одну загрозу несе нестача продовольства та палива: продовольчі запаси в магазинах малі, паливні заправки працюють за графіком і регулярно вимикаються через обстріли магістральних ліній. Муніципальна влада Сум попереджає, що без стабільних поставок хліба, води й генераторів неможливо забезпечити роботу критичної інфраструктури — від лікарень до систем водо- та електропостачання. Люди стали формувати черги за бутильованою водою з самого ранку, часто залишаючи дітей без нагляду вдома.
Психологи констатують масштабну травму серед дітей і підлітків: страх, що будь-якої миті їхнє «нове життя» в Сумах може перерватися ракетним ударом, породжує панічні атаки та депресивні стани. Психотерапевти радять уникати тривалого перегляду новин і обмежити присутність у групах екстрених повідомлень, які оновлюються щохвилини. Разом з тим більшість сімей змушена залишатися на зв’язку з волонтерами й чиновниками, щоб оперативно отримувати інструкції з евакуації.
На тлі цих викликів офіційні представники ООН та ОБСЄ закликали Росію припинити безпідставні обстріли житлових районів і відвести артилерію на безпечну дистанцію. Водночас вони закликають уряд України пришвидшити підготовку альтернативних маршрутів евакуації та розгорнути додаткові шелтери в межах Сумської області. У Москві заяви про можливий наступ на Суми називають «частиною української пропаганди», що підриває переговорний процес.
Однак реальність на місцях свідчить про протилежне: біженці з Білопілля мало сподіваються на мирний сценарій найближчим часом і готуються до чергового переселення. Притулки у школах і спортивних комплексах переповнені, а резервні пункти розміщення облаштовують на виїздах із міста: в наметах, переобладнаних складів і старих санаторіях. Попит на транспорт для виїзду за межі області зростає, але через бойові дії організувати його складно.
Таким чином, Суми опинилися перед реальним випробуванням: чи вистоять містяни під новим натиском фронту? Від оперативності дій влади та міжнародної допомоги залежить не лише безпека переселенців, а й подальша здатність регіону стримувати російський наступ. Для родин Гусакових та тисяч інших, хто втік із зони бойових дій, найближчі тижні стануть ключовими — чи вдасться зберегти життя й душевне здоров’я дітей, та чи вдасться відстояти місто, яке віддавна вважали фортецею українського півночі.
