Росія завдала удару по одному з об’єктів Нафтогаз у західному регіоні України, спричинивши пожежу та зупинку технологічних процесів. Компанія підтвердила інцидент, не розкриваючи конкретної локації з міркувань безпеки. Атака стала черговою в серії системних обстрілів енергетичної інфраструктури, що тривають з 2022 року.
За словами голови правління Нафтогазу Сергія Корецького, персонал негайно зупинив роботу об’єкта, аби мінімізувати ризики для людей і довкілля. Водночас у ДСНС повідомили про пожежу на промисловому об’єкті у Львівська область, а місцева влада Броди попередила населення про можливе забруднення повітря продуктами горіння.
Це вже 15-та «цілеспрямована атака» на інфраструктуру Нафтогазу з початку 2026 року. Масштаб і регулярність ударів свідчать: Кремль розглядає газову та нафтову інфраструктуру як стратегічну ціль, прагнучи підірвати енергетичну безпеку та економічну стійкість України. За оцінками НБУ, країна вже втратила близько половини власного видобутку газу, що змусило Київ нарощувати імпорт.
За попереднім аналізом Дейком, атака на захід країни має окреме символічне й практичне значення. Західні регіони довгий час вважалися відносно «безпечнішими» з огляду на віддаленість від лінії фронту. Удар по них розширює карту ризиків і підвищує навантаження на систему цивільного захисту та логістику енергоресурсів.
Особливу увагу привертає географічний контекст Бродів — вузла, де сходяться магістралі нафтопровід «Дружба» та нафтопровід «Одеса—Броди». «Дружба» постачає російську нафту до країн Східної Європи, тоді як «Одеса—Броди» створювався для виходу на чорноморські термінали. Удар у цій точці — рідкісний випадок, коли російські сили атакують інфраструктуру, через яку РФ сама експортує нафту до ЄС.
Цей парадокс підкреслює зміну тактики: Москва готова ризикувати власними експортними маршрутами заради стратегічного тиску на Україну. Водночас Київ неодноразово атакував «Дружбу» на російській території, що призводило до зупинок прокачування та протестів з боку Угорщини і Словаччини. Обопільні удари роблять енергетичні коридори зоною підвищеної нестабільності для всього регіону.
Енергетичний вимір війни дедалі тісніше переплітається з європейською безпекою. Будь-які перебої в роботі нафтопроводів і газових вузлів одразу резонують на ринках і в політичних столицях. Для України це означає зростання витрат на імпорт, для ЄС — додаткові ризики постачання та тиск на ціни.
У короткій перспективі ключовим завданням залишається відновлення пошкоджених потужностей і посилення протиповітряного захисту енергетичних об’єктів. У довшій — диверсифікація джерел, резервні маршрути та поглиблення інтеграції з європейськими енергоринками. Атака на Нафтогаз у Львівській області показує: енергетична війна входить у фазу, де географія вже не гарантує безпеки, а стратегічні вузли стають головними цілями.
