Війна між Іраном, США та Ізраїлем увійшла в нову фазу після ударів по паливних сховищах поблизу Тегерана. Ці атаки стали одним із найбільш помітних розширень кампанії, яка до цього переважно була спрямована на військові об’єкти — системи ППО, ракетні установки та інфраструктуру Корпусу вартових ісламської революції.
Ізраїльський прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу прямо заявив, що удари по паливних депо мають не лише військову, а й політичну мету. За його словами, розширення переліку цілей покликане посилити тиск на іранську владу та сприяти дестабілізації уряду.
Це означає зміну характеру операції. Якщо на початку кампанії удари мали переважно військово-тактичний характер, то тепер вони дедалі більше зачіпають критичну інфраструктуру, яка забезпечує економічне функціонування держави.
За попереднім аналізом Дейком, удари по паливній інфраструктурі можуть стати переломним моментом у конфлікті. Енергетичні об’єкти мають подвійне значення: вони підтримують як військову логістику, так і цивільну економіку, а тому їхнє руйнування швидко відчуває все населення.
Ізраїльські військові пояснили, що об’єкти зберігання пального використовувалися іранськими збройними силами. Водночас американські сили значно посилили власні операції проти військових цілей, завдаючи ударів по системах протиповітряної оборони, ракетних позиціях і підрозділах Корпусу вартових ісламської революції.
У Тегерані відповіли жорсткою риторикою. Тимчасовий лідер Ірану Алі Ларіджані, близький союзник загиблого верховного лідера Алі Хаменеї, заявив, що країна має намір помститися за його загибель. Хаменеї загинув 28 лютого внаслідок авіаудару на початку спільної американсько-ізраїльської кампанії.
«Американці повинні знати, що ми не дозволимо їм уникнути відповідальності», — заявив Ларіджані у телевізійному зверненні, підкресливши, що Іран продовжить удари у відповідь.
Паралельно Іран розширює власні атаки за межами Ізраїлю. У ніч на неділю системи повітряної тривоги спрацювали в Бахрейні та Катарі. Об’єднані Арабські Емірати повідомили про перехоплення ракет і безпілотників, що входили в їхній повітряний простір.
Саудівська Аравія також заявила, що її сили протиповітряної оборони збили понад тридцять дронів поблизу Ер-Ріяда. Офіційно джерело атак не було названо, однак подібна тактика відповідає попереднім діям іранських сил або пов’язаних із ними угруповань.
Корпус вартових ісламської революції заявив, що атакував американські та ізраїльські об’єкти, зокрема в ізраїльській Хайфі та в районі дубайської марини. Ці заяви не були повністю підтверджені незалежними джерелами, але вони свідчать про намагання Ірану показати широту своїх можливостей.
Ізраїльська армія повідомила, що зафіксувала кілька хвиль запуску ракет з території Ірану. Системи протиракетної оборони перехопили більшість із них, однак частина ударів досягла ізраїльської території.
Ще одним фактором ескалації стали суперечливі заяви президента США Дональда Трампа. Він не виключив можливості майбутнього введення наземних військ до Ірану для захисту або контролю над ядерними об’єктами країни.
За словами Трампа, поки що Вашингтон обмежується масштабними повітряними ударами, але варіант сухопутної операції теоретично залишається відкритим. Така перспектива може значно підвищити рівень напруженості у регіоні.
Окрему суперечку викликала трагедія з авіаударом по початковій школі в Ірані 28 лютого. Трамп заявив, що відповідальність за атаку несе сам Іран через «неточність власних ударів». Проте незалежне розслідування журналістів вказує, що об’єкт, імовірно, був уражений американською авіацією.
Цей епізод демонструє інформаційну війну, що супроводжує військову кампанію. Обидві сторони намагаються контролювати наратив і перекласти відповідальність за цивільні жертви на противника.
У стратегічному вимірі нові удари по паливній інфраструктурі можуть мати далекосяжні наслідки. Іран є однією з ключових енергетичних держав Близького Сходу, а будь-які пошкодження його енергетичних об’єктів впливають на регіональні ринки нафти та логістику.
Крім того, удари поблизу Тегерана мають символічний ефект. Вони демонструють, що навіть центральні райони країни не є недосяжними для союзників, що може впливати на внутрішньополітичну ситуацію.
Водночас ризик подальшої ескалації залишається високим. Іран продовжує атаки на союзників США у Перській затоці, а Ізраїль заявляє про готовність розширювати перелік цілей.
Таким чином, конфлікт дедалі більше переходить від серії окремих ударів до масштабної регіональної війни з багатьма фронтами. І кожен новий удар по критичній інфраструктурі — чи то паливні сховища, чи військові бази — робить повернення до дипломатії дедалі складнішим.
