Попри офіційну заборону на участь російських клубів у міжнародних змаганнях після вторгнення РФ в Україну, УЄФА виплатив їм понад €10,8 млн у вигляді так званих «солідарних» виплат. Тим часом п’ять українських клубів не отримали аналогічну допомогу — нібито через розташування в «зоні бойових дій».
Таке вибіркове фінансування викликає обурення в українській футбольній спільноті та ставить під сумнів заявлену нейтральність УЄФА у контексті російсько-української війни.
Що таке солідарні виплати УЄФА?
Ці кошти зазвичай надаються клубам, які не проходять до єврокубків, аби підтримати конкурентоспроможність у внутрішніх чемпіонатах. УЄФА пояснює мету програми як компенсацію втрат клубів, які не отримують прибутків від участі у Лізі чемпіонів чи Лізі Європи.
Проте фактична реалізація цієї політики — інша. В сезоні 2022-23 РФ отримала €3,3 млн, у 2023-24 — ще €3,38 млн, а в 2024-25 — €4,2 млн. Загалом, із початку повномасштабної агресії УЄФА продовжив перераховувати гроші країні-агресору, яка тимчасово усунута від змагань.
Які українські клуби постраждали?
Серед клубів, що не отримали виплат — одеські «Чорноморець» та «Реал Фарма», запорізький «Металург», маріупольський «Фенікс» та харківський «Металіст 1925». Ці команди звернулися з відкритим листом до президента УЄФА Александера Чеферіна, вимагаючи пояснень.
У листі зазначається, що банківські обмеження у Швейцарії нібито пов’язані з «географічним розташуванням у зоні бойових дій». Водночас керівники клубів заперечують таку формулювання як юридично необґрунтовану та дискримінаційну.
«Зона бойових дій — це не окремий регіон, а вся Україна, яка перебуває під військовою агресією Росії. Тим більше, що Одеса та Харків не є окупованими територіями, і команди продовжують функціонувати», — йдеться в заяві.
Цинізм і подвійні стандарти УЄФА
Коли українські вболівальники масово йдуть на фронт, а клуби ледве виживають, УЄФА фінансує команди з держави, яка веде війну. Це виглядає як пряме потурання агресору під прикриттям «нейтрального» спорту.
Ба більше, у 2023 році УЄФА намагався повернути до міжнародного футболу молодіжну збірну Росії (U-17), але ініціатива провалилася через спротив десятків національних федерацій, серед яких — Англія.
Недоотримання коштів означає скорочення бюджетів, неможливість залучати молодь, а в деяких випадках — пряму загрозу існуванню клубів. Ці солідарні виплати — критично важливі в умовах війни, коли доходи від продажу квитків, реклами і телеправ суттєво знизились.
«У цій складній ситуації будь-яка допомога — це можливість вижити», — зазначено в листі українських клубів.
Зв’язки УЄФА з російським капіталом
Ситуацію ускладнює факт, що Поліна Юмашева, донька радника Путіна та колишня дружина олігарха Олега Дерипаски, входить до складу комітету з комплаєнсу УЄФА. Це ставить під сумнів незалежність організації від політичного впливу Кремля.
У вересні 2022 року УЄФА оштрафувала головного тренера збірної України Олександра Петракова за публічну заяву, що він готовий взяти до рук зброю проти Росії. Водночас кремлівська пропаганда в межах футбольної дипломатії не карається.
У березні 2025 року ФФУ звернулась до УЄФА зі скаргою, що російським клубам нараховують рейтингові очки, попри фактичну відсутність участі у турнірах. Це впливає на майбутні квоти для клубів у єврокубках, знижуючи шанси інших країн — зокрема України.
Дії УЄФА після 2022 року демонструють політичну упередженість та подвійні стандарти. Поки Україна платить за свободу життями, європейські спортивні інституції — зокрема УЄФА — продовжують грати в небезпечну гру компромісів з агресором.
Публічність, тиск громадськості та політична воля єдиної футбольної Європи — це єдиний шанс змінити ситуацію.
