Українські посадовці не брали безпосередньої участі у грандіозному обміні полоненими між Росією та Заходом, що відбувся у четвер. Але коли новина про обмін поширилася, дехто замислився над тим, що угода, укладена із загарбником, який мучить Україну, може означати для їхньої країни.
Високопосадовці, включно з президентом Володимиром Зеленським, не коментували цю угоду. Але розмір, складність і важливість обміну не залишилися непоміченими - це був складний і таємний дипломатичний процес, в якому брали участь офіційні особи дев'яти країн.
У п'ятницю речник Кремля Дмитро Пєсков швидко розвіяв будь-які припущення про те, що обмін полоненими може призвести до переговорів про припинення війни в Україні. Але в Києві вже давно існує занепокоєння, що прихильники України, особливо Сполучені Штати, можуть розпочати таємні переговори з Москвою. У п'ятницю українські офіційні особи наполягали на тому, що вони вимагатимуть від президента Байдена дотримання його часто повторюваної обіцянки: "Нічого про Україну і без України".
Михайло Подоляк, радник Зеленського, сказав, що Україна зараз "занадто незалежна", щоб її обходили стороною під час будь-яких потенційних переговорів і щоб умови припинення вогню нав'язували інші.
"Ви не зможете домовитися з Росією про щось, що стосується України, без України, - сказав Подоляк. "Ціна війни занадто висока, інформаційний вплив України занадто великий, і неправомірне припинення війни принесе трагедію не лише Україні".
Але українці усвідомлюють, що їхня країна виживає завдяки безоплатній зброї та грошам, позиченим і подарованим з-за кордону. Якщо будь-яке з цих джерел життєзабезпечення буде відрізане, Україна опиниться в глибокій біді.
Саме тому звістка про угоду щодо полонених - результат багатомісячних кропітких і складних дипломатичних переговорів між Москвою і Вашингтоном - змусила деяких українців насторожитися.
"Є побоювання, щоб це не стало тенденцією", - заявив мер Києва Віталій Кличко, додавши, що про що б не домовилися, "це має бути спільна позиція з Україною".
Історія показує, що у Києва є вагомі підстави для занепокоєння з приводу того, що його змушують йти на компроміси.
Коли 10 років тому розпочався конфлікт з Росією, лідери Франції та Німеччини Франсуа Олланд і Ангела Меркель підштовхнули президента України Петра Порошенка до підписання угоди про припинення вогню, відомої як Мінські домовленості, на вкрай невигідних для себе умовах.
Росія розглядалася як гарант угоди, а не як сторона конфлікту, що дозволило Кремлю наполягати на своєму брехливому твердженні про те, що це суперечка між Україною та лідерами двох сепаратистських регіонів України, які весь цей час отримували накази з Москви.
Мінські домовленості виявилися неможливими для виконання, оскільки Україна і Росія перебувають у протистоянні щодо того, що саме вимагалося в угоді.
Щоб поставити обмін полоненими в контекст - і не перебільшувати очікування щодо мирних переговорів - деякі українці зазначили, що Київ і Москва також неодноразово обмінювалися військовополоненими. Вони зазначили, що такі обміни являють собою найнижчий спільний знаменник власних інтересів і жодним чином не створили можливості для мирних переговорів.
Український чиновник, який говорив на умовах анонімності, щоб обговорити делікатні політичні питання, сказав, що успішні обміни полоненими не означають переговорів про припинення війни. Але чиновник підкреслив, що Україна залишається відкритою для переговорів, які будуть чесними і відповідатимуть міжнародному праву.
"Ми ведемо переговори і з росіянами, коли йдеться про обмін військовополоненими, і тисячі людей зараз на свободі, - сказав урядовець. "Але це не підштовхує нас до переговорів".
Інші відзначили, що Захід, обмінюючи російських злочинців і шпигунів - включаючи засудженого вбивцю на американського журналіста, безпідставно звинуваченого у шпигунстві, російських політичних опозиціонерів, єдиним проступком яких був виступ за демократію, або інших осіб, які скоїли незначні злочини - лише створить додатковий стимул для Москви захопити більше невинних людей.
"В обмін на невинних людей, яких незаконно утримують, Росія повертає додому злочинців, які незабаром повернуться до підривної діяльності проти Заходу, - написала Олена Галушка, громадська активістка, на X. - Це не є "доброю волею". Це захоплення заручників може увійти в новий цикл і тривати нескінченно довго, це тероризм на державному рівні".
Хоча обмін став дипломатичною перемогою російського президента Володимира Путіна, українці наполягають на тому, що йому не вдасться змусити їхню країну проміняти свої амбіції на вільне, демократичне майбутнє в Європейському Союзі.
Для деяких українських посадовців обмін уособлював повернення в минуле. "Відроджується найкраща практика часів холодної війни - обмін дисидентами і шпигунами", - сказав один високопоставлений український чиновник на умовах анонімності, щоб обговорити чутливі питання безпеки.
Високопосадовець не висловив занепокоєння тим, що західні чиновники, які беруть участь в обміні, могли піти на якісь поступки щодо підтримки оборони України як умови для обміну.
"Переговори відбуваються постійно, навіть у найгірші моменти, - сказав високопосадовець. "І слава Богу, що вони відбуваються. Було б гірше, якби вони не велися, а уряди просто перейшли б до ядерних ударів".
