У країні, що переживає повномасштабну війну, кожен ресурс, кожен спеціаліст, кожен медичний висновок має вагу золота. Водночас саме в таких умовах найбільш болісно виявляються структурні вади та корупційні схеми, які роками проростали у держустановах. Нещодавно Міністерство охорони здоров’я України оголосило про скасування 445 рішень медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) щодо встановлення інвалідності державним посадовцям. Ці рішення стали результатом ретельної перевірки майже 1700 справ, ініційованої після гучних викриттів у медичній сфері. Та чи дійсно йдеться лише про папери? Насправді це історія про людську гідність, відповідальність влади і право на чесне майбутнє.
Корені проблеми: як народжувалася система зловживань
Протягом десятиліть в Україні діяла система медико-соціальних експертних комісій, основна мета яких — визначення ступеня втрати працездатності громадян. Утім, із часом ці структури перетворилися для частини посадовців на інструмент уникнення обов’язків, зокрема й мобілізації, а для лікарів — на джерело незаконного прибутку.
В основі більшості зловживань — змова між представниками МСЕК та окремими посадовими особами. Висновки про тяжкі захворювання видавалися на підставі фіктивних обстежень або спотворених діагнозів. В обмін — гроші, подарунки, політичне "кришування". Особливо цинічною така практика виглядала на тлі війни, коли тисячі українців з фронту повертаються з реальними пораненнями, потребуючи допомоги та підтримки.
Масштаби перевірок: розвінчання міфу про "недоторканних"
Після рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року, ситуація з медичними довідками потрапила в поле зору Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань та Офісу генерального прокурора. У фокусі опинилися 1692 справи, в яких державним службовцям було присвоєно статус інваліда.
Станом на червень 2025 року, скасовано вже 445 рішень (тобто понад чверть усіх розглянутих). Ще в 286 випадках ухвалено нові рішення, що свідчить про зміну групи інвалідності або терміну її встановлення. Найбільше порушень зафіксовано у структурах Державної митної служби, податкової служби та органах прокуратури. Це свідчить не лише про глибину проблеми, а й про системність порушень у найбільш чутливих інституціях країни.
Корупція на рівні прокуратури: гірка іронія системи
Справжнім шоком для суспільства стало розслідування щодо 49 прокурорів Хмельниччини, серед яких — і обласний прокурор Олексій Олійник. Виявилося, що всі вони отримали статус інваліда за фіктивними висновками. Це стало одним із найяскравіших прикладів того, як система, покликана контролювати справедливість, сама стала заручником неправди.
І хоча 74 прокурорам, яким анулювали неправомірні довідки, не загрожує звільнення, суспільна довіра до інституції зазнала серйозного удару. Зрештою, ця ситуація спровокувала відставку генерального прокурора Андрія Костіна — крок, який став символічним жестом відповідальності, хоч і не розв’язав проблему в цілому.
Реформа МСЕК: кінець епохи чи початок нової?
Оголошене президентом Володимиром Зеленським рішення про ліквідацію медико-соціальних експертних комісій стало радикальним, але очікуваним кроком. За словами міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка, нова система має бути заснована на цифровізації, прозорості та медичній доказовості. Проте сам Ляшко заявив, що не збирається йти у відставку, попри критичні зауваження щодо підзвітності відомства.
Ключовим викликом для нової системи стане не лише технічна перебудова, а й відновлення довіри пацієнтів, лікарів і суспільства в цілому. Адже ті, хто справді втратив працездатність, мають повне право на гідне ставлення, справедливу оцінку свого стану та державну підтримку без черг, принижень і сумнівів.
Погляд у майбутнє: як уникнути повторення
Ситуація із фальсифікованими довідками про інвалідність має стати уроком для всієї державної системи. Вона оголила не лише проблему конкретних рішень, а й хворобу органів, що мали б бути взірцем професійної етики та відповідальності. Саме тому подальші перевірки — зокрема тих 1000 справ, які ще чекають розгляду — мають проводитися не вибірково, а комплексно та відкрито.
Суспільство чекає не просто звітів і цифр, а реальних наслідків: дисциплінарних, правових і організаційних. Лише тоді стане можливим новий соціальний договір між державою і громадянами — той, у якому чесність, рівність перед законом і турбота про вразливих стануть нормою, а не винятком.
