Випробування на реформованість: як Євросоюз змінює підхід до України
Останні події на українському політичному горизонті змушують замислитися: чи не втратила Україна шанс на довіру Європейського Союзу? 24 липня, дипломатичними каналами, ЄС повідомив уряд України про призупинення всієї фінансової допомоги. Це рішення не стало несподіванкою для тих, хто уважно стежив за перебігом реформ, а точніше — їх провалом у ключових сферах.
Причина жорсткої позиції Європи — не лише суперечливий закон, що обмежує незалежність Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Це радше кульмінація, яка демонструє глибший структурний дисбаланс: реформи гальмуються, обіцянки не виконуються, а політичні маневри дедалі частіше суперечать задекларованим євроінтеграційним цілям.
Формат співпраці, започаткований у 2023 році під назвою Ukraine Facility, передбачає чіткий принцип: гроші — в обмін на реформи. Проте ситуація, яка склалася в першій половині 2025 року, засвідчила: Україна системно не виконує взяті зобов’язання. Це ставить під сумнів не лише окремі транші допомоги, а й довгострокову стратегію європейської інтеграції країни.
Зламані маяки: невиконані умови ЄС і зменшення траншів
Станом на перший квартал 2025 року Україна не виконала низки ключових умов, так званих маяків, від яких залежало фінансування. Один з найяскравіших прикладів — зволікання з підписанням закону про посилення інституційної спроможності Агентства з розшуку та управління активами (АРМА). Внаслідок цього ЄС зменшив черговий транш з 4,5 мільярда євро до 3 мільярдів.
У другому кварталі ситуація лише погіршилася. Як заявив заступник голови податкового комітету Ярослав Железняк, з 11 умов ЄС виконано лише 5. Решта — залишилися без належної уваги. У кращому випадку це свідчить про недбалість, у гіршому — про свідоме ігнорування партнерських зобов’язань. Це, вочевидь, матиме фінансові наслідки: наступні транші можуть бути скорочені ще на 2–3 мільярди євро.
Загальна логіка подій свідчить: ЄС втомився бути терплячим донором. Він чітко артикулює — без рішучих дій з боку української влади жодних подальших переказів коштів не буде. І ця вимога вперше озвучена не кулуарно, а практично офіційно, хоч і дипломатичними каналами.
Закон, що зруйнував довіру: наслідки змін до КПК
Ключовим тригером став закон №12414, ухвалений Верховною Радою 22 липня та одразу підписаний президентом. Його суть — зміни до Кримінального процесуального кодексу, які ставлять НАБУ і САП у залежність від рішень генерального прокурора. Ці органи — наріжні камені антикорупційної системи України, створеної під пильним наглядом міжнародних партнерів.
У багатьох містах України одразу ж спалахнули акції протесту. Громадяни усвідомлюють: без незалежності цих структур боротьба з корупцією перетвориться на фікцію. Тиск громадськості змусив президента піти на крок назад: було анонсовано законопроєкт, що відновлює автономність антикорупційних інституцій.
Проте навіть цей крок — не гарантія швидкого відновлення фінансування. ЄС вимагає результатів, а не намірів. Рішення має бути ухвалене вже 31 липня — у двох читаннях. Інакше Україна ризикує втратити не лише гроші, а й стратегічну підтримку.
Законодавчі зобов’язання: що ще очікує ЄС від України
Окрім питань незалежності НАБУ і САП, Євросоюз звертає увагу і на інші законопроєкти, без яких реформаторський курс залишиться недієвим. Йдеться, зокрема, про:
- законопроєкт №13150 — щодо забезпечення законності в діяльності органів місцевого самоврядування;
- №13165-2 — удосконалення декларацій доброчесності суддів;
- №13107-д — реформу системи професійної освіти;
- №9363 — цифровізацію виконавчого провадження.
Ці ініціативи стосуються різних сфер, проте об’єднані єдиною метою — посилити спроможність держави діяти відповідно до принципів правової та прозорої демократії. Відсутність прогресу по цих напрямах сприймається як сигнал: українська політична система не здатна самоочиститися або ж не хоче цього робити.
Важливим елементом також є призначення голови Бюро економічної безпеки. Конкурс виграв детектив НАБУ Олександр Цивінський, але уряд досі не ухвалив рішення про його призначення, посилаючись на неозвучені "безпекові чинники". Це лише підсилює враження про політичне маніпулювання процесами, які повинні бути аполітичними за своєю природою.
Наслідки і вибір: шлях України між реформами і стагнацією
Нинішня ситуація — не просто епізод в історії українсько-європейських відносин. Це — тест на зрілість. Україна отримала унікальну можливість — мати доступ до понад 60 мільярдів доларів допомоги. Але ці кошти — не подарунок. Це — інвестиція в майбутнє, яка потребує віддачі у вигляді реформ, прозорості та відповідальності.
Програма Ukraine Facility, попри її суворі умови, є шансом на масштабне оновлення державної системи. Проте кожен провал — це не лише втрачені мільярди. Це втрачена довіра. А її повернути набагато складніше, ніж переголосувати закон.
Реформи — це не примха партнерів. Це основа виживання України як незалежної держави, здатної чинити опір, будувати та інтегруватися. Історія довела: жодні танки чи зброя не рятують державу від корупції, беззаконня та зневіри власних громадян. Тільки сильні інституції, чесна політика і незалежна система правосуддя здатні дати справжній фундамент для розвитку.
Висновок: момент істини
31 липня стане критично важливим днем — днем, коли Верховна Рада має шанс виправити ключову помилку. Відновлення незалежності антикорупційної системи — це не вимога Європи, а вимога часу, історії та справедливості.
Попереду — величезна робота, яку не можна замінити словами. Успішне майбутнє можливе лише тоді, коли влада перестане маніпулювати законами, а суспільство — вимагатиме дій, а не обіцянок. Україна на роздоріжжі. І від вибору, зробленого зараз, залежить не лише наступний транш допомоги, а й довіра, яку будували десятиліттями.
