23 липня у Туреччині мають відбутися нові мирні переговори між Україною та Росією — перші за останні сім тижнів. Це продовження попередніх раундів у Стамбулі, які хоч і дозволили провести великі обміни військовополоненими, не наблизили сторони до припинення бойових дій.
Цього разу на гру впливають нові чинники: жорсткі ультиматуми Дональда Трампа, посилення міжнародних санкцій і внутрішньополітичний тиск на обох лідерів.
Президент України Володимир Зеленський підтвердив у своєму вечірньому зверненні, що нова зустріч була запропонована секретарем РНБО Рустемом Умеровим, який раніше очолював делегації Києва у травні та червні.
Зеленський вказав, що Україна має чіткий порядок денний: повернення військовополонених, дітей, вивезених до Росії, та підготовка до потенційної зустрічі лідерів.
Проте Кремль утримується від чітких заяв. Представник Дмитро Пєсков заявив, що сторони мають по два «діаметрально протилежних» проєкти меморандумів.
За словами Пєскова, обговорення базується на обміні цими документами, але жодна зі сторін не демонструє готовності до компромісів. Основна перепона — категорична вимога Москви щодо визнання анексії чотирьох українських регіонів.
Позиція Росії, попри зовнішню риторику про «готовність до переговорів», залишається жорсткою. Путін публічно заявляє, що не визнає легітимності Зеленського, оскільки в Україні не було нових президентських виборів. Цей аргумент використовується для делегітимізації Києва як партнера на переговорах, хоча в умовах воєнного стану проведення виборів є юридично неможливим.
З іншого боку, на Путіна чиниться дедалі більший тиск з боку США. Президент Дональд Трамп минулого тижня поставив ультиматум: якщо мир не буде досягнуто протягом 50 днів, Сполучені Штати введуть додаткові 100% санкції проти Росії та країн, що купують її експорт. Паралельно НАТО готує нові пакети допомоги для України, а Франція вже виступає за ще суворіші обмеження.
У Києві переговори сприймають не як поступку, а як ще один фронт — дипломатичний. Зеленський прагне не поступок, а чесного миру. Його заклики до зустрічі на рівні лідерів залишаються без відповіді. У той же час, Кремль, як і раніше, використовує термінологію «спеціальної військової операції» та демонструє небажання знижувати ставки.
Мирні переговори в Туреччині мають шанс стати точкою повороту, якщо Москва відмовиться від ультиматумів, а Захід продовжить чинити системний тиск. Але без визнання легітимності Зеленського та готовності Кремля до реального компромісу, ці переговори ризикують перетворитися на чергову дипломатичну імітацію.
