Тринадцятирічний Назар із села Нікополь на сході України грався на вулиці з другом, коли під його ногами вибухнула міна. Телефон, пошкоджений вибухом, не завадив хлопцю викликати швидку допомогу.
Він переніс кілька складних операцій і місяці лікування, але лікарям вдалося зберегти ногу. Його мати, Євгенія Мостова, каже, що вижити допомогла міжнародна гуманітарна допомога — насамперед фінансова.
Вони отримали милиці, ходунки, планшет, але головне — регулярні виплати на лікування. Цю допомогу надавав Міжнародний Комітет Порятунку (IRC), який, як і багато інших організацій, зараз вимушений згортати свою діяльність через радикальне скорочення фінансування з боку США та країн Європи.
У січні 2025 року президент США Дональд Трамп заморозив зовнішню допомогу, фактично паралізувавши роботу Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), яке з початку повномасштабного вторгнення надало Україні $2,6 мільярда гуманітарної допомоги, $5 мільярдів на розвиток і $30 мільярдів на підтримку держбюджету.
Це фінансування дозволяло платити зарплати вчителям, медикам, допомагати переселенцям, проводити розмінування та підтримувати незалежні медіа. Сьогодні майже всі ці програми зупинено. За даними аналітичного проєкту ACAPS, на кінець 2024 року діяло 39 проєктів USAID в Україні на загальну суму $4,28 мільярда. Лише за три місяці їх залишилось активними менше третини.
Паралельно з тим, як США згортають допомогу, країни ЄС також урізають бюджети. Велика Британія зменшить обсяг допомоги до 0,3% ВНД до 2027 року. Німеччина скоротить гуманітарне фінансування майже на 10% вже цього року. У 2022 році європейська допомога Україні становила 6,2 мільярда євро, в 2023 — 4,1 мільярда, а в 2024 — лише 3 мільярди. Це критично, адже в Україні мільйони людей живуть під обстрілами, зруйнованою інфраструктурою, нестачею медичних послуг та відсутністю доступу до реабілітації.
У селі Морозівка, яке було в окупації сім місяців, 400 мешканців отримують ліки від тиску, діабету та болю лише завдяки мобільним лікарям IRC, які приїздять раз на місяць. У селі немає аптеки, а найближча лікарня — за 20 км. Медсестра Юлія Саміга каже, що без цієї допомоги більшість літніх людей залишаться без шансів: транспорту немає, а власні авто є лише у поодиноких. Соціальна працівниця Світлана Басова додала, що після операції на суглоб IRC не лише надало необхідні препарати, а й психологічну підтримку — те, чого їй не вистачало під час окупації.
Масштаб проблеми підкреслює той факт, що США покривали близько 30% узгоджених планів гуманітарного фінансування України протягом 2022–2024 років. Зараз десятки неурядових організацій, які працювали в Україні, змушені скорочувати штати, зменшувати зарплати, закривати офіси. Деякі вже припинили діяльність у регіонах із найвищим ризиком. Як зазначає Дмитро Шерембей, співзасновник пацієнтської організації "100% Життя", Україна особливо вразлива — тут, окрім війни, тривають епідемії ВІЛ, туберкульозу та гепатиту. Фінансування — це єдиний шлях зберегти життя.
Після зупинки USAID, деякі програми фінансування перекладають на плечі європейських партнерів, але й вони змушені оптимізувати бюджети. Наприклад, уряд Британії вдвічі скоротив фінансування спільного проєкту з IRC щодо працевлаштування українців та надання послуг безпеки. У МЗС Великої Британії визнають, що вплив на окремі програми буде неминучим після перегляду витрат. Німеччина, попри скорочення загального бюджету допомоги, заявляє, що Україна залишиться пріоритетом, однак конкретні суми не уточнюються.
На фоні зменшення гуманітарного фінансування посилюється політична невизначеність. Повернення Трампа до “Америка передусім” означає не лише згортання допомоги, а й перегляд зовнішньої політики, у якій Україна більше не розглядається як стратегічний пріоритет. Це вже відчутно на рівні щоденного виживання для тисяч українців, які покладаються на закордонну допомогу для лікування, реабілітації, доступу до їжі та базових послуг.
У таких умовах неурядові організації конкурують за обмежені фонди. За словами Алена Хомсі, директора IRC в Україні, обсяг запитів зростає, але коштів дедалі менше. Він підкреслює, що масштаб потреб величезний — більше тисячі кілометрів фронту, мільйони під загрозою дронів, артилерії та ракет. Втратити фінансування зараз — це означає залишити людей наодинці з наслідками війни.
Україна звертається до світової спільноти з проханням не залишати її в момент, коли гуманітарна криза загострюється. Для багатьох, як для Назара з Нікополя, ця допомога — не просто підтримка, а шанс жити. Його мати не знає, чим платити за знеболювальні та мазі після пересадки шкіри. Вона каже, що найбільше боїться не вибухів, а того, що залишиться без жодної підтримки.
