Україна може отримати новий потужний інструмент для ведення далекобійної війни — технології виробництва крилатих ракет класу SCALP/Storm Shadow. Велика Британія готова передати Києву секретні дані, необхідні для створення таких боєприпасів, а Франція та Україна планують до кінця року запустити на українській території виробничу лінію. Про це повідомляє CNN.
Якщо ці плани будуть реалізовані, йдеться не просто про чергову партію озброєння від партнерів. Україна отримає можливість поступово нарощувати власне виробництво далекобійних крилатих ракет, а отже — менше залежати від кількості боєприпасів, які союзники можуть передати в конкретний момент.
Для країни, яка вже тривалий час шукає способи посилити удари по військовій інфраструктурі Росії на значній відстані від лінії фронту, це має принципове значення.
Ракета, яка створена для складних цілей
SCALP і Storm Shadow — фактично французька та британська версії однієї крилатої ракети. Це не звичайний боєприпас для ураження легкодоступних об'єктів. Його головна перевага полягає у здатності долати значні відстані та завдавати ударів по добре захищених цілях.
За даними CNN, ракета оснащена турбореактивним двигуном і має максимальну дальність до 550 кілометрів. Вона здатна нести приблизно 400-кілограмову бойову частину, призначену, зокрема, для ураження укріплених об'єктів.
Особливістю ракети є складна система наведення. Під час польоту вона може використовувати інерційну навігацію, супутникові дані та навігацію за рельєфом місцевості. На фінальній ділянці польоту застосовуються інфрачервона система самонаведення та алгоритми автоматичного розпізнавання цілі.
Саме поєднання цих технологій робить такі ракети особливо цінними для ударів по об'єктах, які складно знищити іншими засобами.
CNN зазначає, що в Україні вони можуть застосовуватися передусім проти підземних військових об'єктів — зокрема командних пунктів і укріплених бункерів. Для легших безпілотників такі споруди значно складніші цілі, адже вони створювалися саме з розрахунком на протидію повітряним атакам.
Таким чином, потенційне виробництво ракет цього класу в Україні може розширити перелік об'єктів, які українські сили здатні уражати на великій відстані.
Власне виробництво змінює саму логіку війни
Передача готових ракет — це одне. Передача технологій для їх виробництва — зовсім інше.
Коли країна отримує певну кількість далекобійних боєприпасів від партнерів, її можливості безпосередньо залежать від закордонних запасів, політичних рішень та темпів виробництва союзників. Власне виробництво потенційно дозволяє значно гнучкіше реагувати на потреби фронту та постійно збільшувати кількість доступних засобів ураження.
Втім, швидкого результату очікувати не варто. Нарощування ракетного виробництва є складним технологічним процесом, який потребує відповідної промислової бази, комплектуючих, випробувань, фахівців і часу. Тому навіть після запуску першої виробничої лінії масштабування може тривати роками.
Водночас довгострокова підтримка з боку Великої Британії може стати важливим фактором. Саме перспектива стабільного розвитку українського ракетного виробництва здатна мати не менше значення, ніж окремі поставки готових боєприпасів.
Україна вже створює далекобійні ракети
Важливо, що SCALP/Storm Shadow не є єдиним напрямком розвитку української ракетної програми.
Українська компанія Fire Point уже представила крилату ракету FP-5 Flamingo. За заявленими характеристиками, її дальність може сягати 3000 кілометрів. Це означає, що український оборонно-промисловий комплекс поступово виходить на створення засобів, здатних діяти далеко за межами безпосередньої зони бойових дій.
Саме поєднання різних типів далекобійної зброї може стати особливо важливим. Одні системи можуть використовуватися для атак на віддалені об'єкти, інші — для точкового ураження складних військових цілей, а масовіші безпілотні системи — для створення постійного навантаження на російську систему протиповітряної оборони.
У результаті перед Росією постає дедалі складніше завдання: необхідно захищати величезну територію, розподіляючи обмежену кількість засобів ППО між дедалі більшою кількістю потенційних цілей.
Те, що раніше сприймалося Москвою як перевага через величезні відстані та стратегічну глибину, поступово може перетворюватися на серйозну проблему.
Але у цієї стратегії є слабке місце
Парадоксально, але посилення українських можливостей для далекобійних ударів не усуває одну з найбільш гострих проблем — недостатню кількість систем протиповітряної оборони.
Україні потрібні не лише ракети, здатні долати сотні кілометрів. Не менш важливо захищати власні міста, промислові підприємства, енергетичні об'єкти та військову інфраструктуру від повітряних атак.
Одним із ключових елементів цієї оборони є американська система Patriot. Київ намагався домогтися дозволу на виробництво перехоплювачів Patriot в Україні. Спочатку президент США Дональд Трамп підтримував цю ідею, однак згодом від неї відмовилися.
Ситуацію додатково ускладнило те, що адміністрація Трампа відхилила спроби України придбати американські далекобійні ракети Tomahawk. Їхні запаси, за даними CNN, скоротилися після війни в Ірані.
Це створює для Києва принципову дилему: Україна намагається швидко нарощувати власні ударні можливості, але водночас залишається залежною від партнерів у питанні захисту від повітряних атак.
Передача технологій не означає повної незалежності
Є й інша важлива деталь, на яку звертають увагу українські фахівці.
Офіцер Повітряних сил у запасі Анатолій Храпчинський наголошує, що сама передача секретних даних про британські компоненти ще не відповідає на головне питання: наскільки повним буде майбутнє виробництво.
Можливі різні сценарії. Україна може отримати технології переважно для фінального складання ракет, тоді як значна частина компонентів продовжить надходити з-за кордону. Інший варіант — поступове освоєння виробництва окремих деталей і вузлів усередині країни.
Різниця між цими моделями величезна.
У першому випадку Україна все одно залишатиметься залежною від зовнішніх поставок комплектуючих. У другому — поступово формуватиметься повноцінна технологічна база, яка дозволить збільшувати масштаби виробництва та швидше адаптувати ракети до власних потреб.
Крім того, навіть виробництво ракети в Україні не означатиме повної свободи її застосування. За словами Храпчинського, використання таких ракет усе одно потребуватиме узгодження з Великою Британією.
Тому передача технологій — це дуже важливий крок, але не миттєве перетворення України на повністю незалежного виробника далекобійної зброї.
Чому це може стати переломним моментом
Найважливіше в цій історії — не сама назва Storm Shadow чи SCALP. Значно важливіший процес, який стоїть за передачею технологій.
Україна поступово намагається перейти від моделі, у якій далекобійні можливості значною мірою залежать від поставок союзників, до моделі, де ключову роль відіграє власний оборонно-промисловий комплекс.
Якщо виробництво буде успішно масштабоване, Москва зіткнеться з новою реальністю. Захистити окремі стратегічні об'єкти можна. Значно складніше — гарантувати безпеку величезної кількості військових об'єктів, командних пунктів, складів, логістичних вузлів та іншої інфраструктури на території, що простягається на сотні й тисячі кілометрів.
Саме тому українська ракетна програма має значення далеко за межами окремих ударів. Йдеться про створення спроможності, яка може поступово змінювати баланс сил.
Україна вже показала, що здатна розробляти власні далекобійні системи. Тепер ключове питання полягає в іншому: чи вдасться перетворити окремі успішні розробки та міжнародні технологічні домовленості на масове, стабільне й незалежніше виробництво.
Якщо відповідь буде позитивною, далекобійна зброя стане для Києва не дефіцитним ресурсом, який надходить окремими партіями, а постійною складовою оборонної стратегії. І саме це потенційно здатне створити для Росії новий масштаб проблем — уже не на лінії фронту, а в глибині її військової інфраструктури.
