В Алясці, де після початку повномасштабного вторгнення Росії оселилося близько тисячі українських біженців, панує напружене очікування.
Завтра в Анкориджі відбудеться зустріч президента США Дональда Трампа та російського лідера Володимира Путіна. Для місцевої української громади це не просто політична подія, а болючий нагадувач про війну, від якої вони втекли.
Людмила Стретович, яка виїхала з Києва за два тижні після початку вторгнення у 2022 році, зізнається, що їй важко прийняти той факт, що людина, відповідальна за страждання її родини, приїде у штат, який став новим домом.
Переїзд в Анкоридж став можливим завдяки програмі Uniting for Ukraine, яка надала українцям дозвіл жити та працювати у США. Тут Людмила працює флористкою в супермаркеті та водієм Uber, її діти відвідують секції тхеквондо та волейболу.
Очікується, що пан Трамп зустрінеться з паном Путіним на спільній базі Елмендорф-Річардсон — Еш Адамс
Проте навіть за стабільної роботи та безпечних умов війна не відпускає. Мати Людмили залишилася в Україні, а двоюрідний брат, військовослужбовець, загинув на фронті. Як і багато інших, вона уникає масових протестів, щоб не наражати на ризик свій імміграційний статус, адже адміністрація Трампа призупинила прийом нових заявок за програмою після свого приходу до влади.
Юлія Маїба, ще одна українка, що мешкає в Анкориджі, також не планує відкритих акцій протесту. Вона приїхала у грудні 2023 року з двома доньками-близнючками, залишивши домівку через посилення бойових дій. Сьогодні Юлія викладає англійську для інших мігрантів та допомагає з працевлаштуванням у місцевій благодійній організації. Її головна турбота — безпека родини в Україні.
Організація New Chance United Relief Program, яку очолює Зорі Опанасевич, допомогла привезти до Аляски сотні українських сімей. Багато з них нині опинилися у невизначеності через ризик втратити правовий статус. Водночас вони намагаються адаптуватися: працюють у рибній промисловості, пекарнях, магазинах, вивчають англійську та створюють нові спільноти.
Кілька українців на Алясці вже покинули країну, оскільки термін дії їхнього легального статусу закінчився. — Еш Адамс
Губернатор Аляски Майк Данліві вважає, що проведення саміту підкреслює стратегічну важливість штату в Арктиці. Водночас серед місцевих лунають і занепокоєння: зустріч двох президентів збігається з піком туристичного сезону, вимагає посилених заходів безпеки та може вплинути на логістику, включно із закриттям доріг та обмеженням повітряного простору.
Частина жителів Анкориджа демонструє підтримку Україні, вивішуючи синьо-жовті прапори та банери з антивоєнними гаслами. Є й саркастичні коментарі, що Трамп може «продати Аляску назад Росії» заради домовленостей. А деякі лідери корінних народів висловлюють невдоволення тим, що їх не запросили до обговорення заходу, який відбувається на їхній землі.
Серед українців переважають скептичні настрої щодо можливості досягти справедливого миру. Ольга Король з Дніпра, яка нині працює перукарем в Алясці, наголошує, що Путін прагне «ще більше територій». Водночас Світлана Ширинян, колишня юристка, яка нині працює касиром у місцевій делікатесній крамниці, намагається зберігати оптимізм. Для неї надія — це єдиний спосіб продовжувати мріяти про повернення миру.
Для української громади Аляски саміт у Анкориджі — це момент, коли геополітичні рішення напряму торкаються їхнього життя. Вони спостерігатимуть за переговорами з подвійним відчуттям: надії на припинення війни та страху перед можливими поступками, які можуть коштувати Україні частини її території. І хоч вони будують нове життя на краю світу, війна залишається у їхніх думках щодня.
Прапори на підтримку України з'явилися навколо Анкориджа напередодні зустрічі — Еш Адамс
