Майже тридцять років після запровадження гривні Україна нарешті готується попрощатися з радянською спадщиною в гаманці. Рішення замінити валютну одиницю «копійка» на історичний «шаг» Нацбанк України розглядає не як технічну зміну, а як елемент глибшої грошової реформи та символічного розриву з минулим.
Копійка, яку українською звикли називати «копійка» або «копійка, копійки, копійок», зберігала прямий зв’язок із російською системою — і за назвою, і за культурними асоціаціями. Андрій Пишний наголошує, що настав час позбутися цієї прив’язаності та повернутися до автентичної української термінології, пов’язаної з нашою історичною пам’яттю.
Запропонована назва «шаг» має глибокі корені в історії грошового обігу. У XVI–XVII століттях шаг був реальною грошовою одиницею на українських землях, а під час Української революції 1917–1921 років відповідні банкноти знову з’явилися в обігу. Таким чином, тяглість традиції замінює радянську символіку рубля та копійки.
Формально йдеться лише про найменування дрібної монети, але політичне навантаження рішення значно більше. Чотири роки повномасштабної російської агресії зробили деколонізацію та дерусифікацію не теоретичними дискусіями, а частиною щоденної політики. Перехід від копійки до «шага» логічно доповнює хвилю перейменувань вулиць, демонтаж пам’ятників і зміну топоніміки.
Нині копійка збереглася лише у трьох державах із колишнього СРСР — Росії, Білорусі та Україні. Для Києва це небажане компанійство. Ініціатива заміни монети демонструє прагнення розірвати навіть побутові, «дрібні» зв’язки з простором рубля, де грошова одиниця є частиною імперської символіки.
Важливо, що реформа не передбачає одномоментної заміни готівки і не створює додаткового навантаження на бюджет. В обігу фактично залишилася одна масова дрібна монета, яка в перспективі стане еквівалентом 50 «шагів» — трохи більше одного цента США. Заміна планується поступово, за рахунок природного оновлення грошової маси.
Критики вказують на невдалий момент для подібних рішень. В умовах війни та дефіцитного бюджету, на їхню думку, держава має уникати будь-яких кроків, які хоча б теоретично можуть вимагати додаткових витрат. Однак Нацбанк України наполягає: операційно йдеться про еволюційний перехід, а не про дорогий символічний жест.
Паралельно з технічними кроками заплановано широку комунікаційну кампанію. Парламент розглядатиме відповідний законопроєкт, а НБУ ініціює публічні дискусії, виставки та освітні заходи. Ідеться не лише про пояснення номіналу чи дизайну, а про включення теми «шага» в ширший контекст національної ідентичності та грошової історії України.
Історичний аспект тут принциповий. Запровадження гривні у 1996 році стало важливим етапом відмови від рубля, але тоді країна зосереджувалася на макроекономічній стабільності, а не на деколонізаційних смислах. Збереження копійки як назви виглядало технічним компромісом, який сьогодні перетворився на архаїчний рудимент радянського минулого.
Андрій Пишний, Голова Національного банку України, виступає під час презентації банкноти, присвяченої першій річниці вторгнення Росії в Україну, у Києві, Україна, 23 лютого 2023 року — Валентин Огіренко
Соціологія підтверджує глибину зрушень у суспільній думці. За даними Київського міжнародного інституту соціології, близько 91% українців нині негативно ставляться до Росії, лише 4% зберігають позитивне ставлення. На цьому фоні культурний розрив з Росією, зокрема через мову, літературу, музику й навіть монетну символіку, стає природним процесом.
Реформа дрібних грошей органічно вписується у ширший процес дерусифікації. Сотні населених пунктів змінили назви вулиць, площ та проспектів, прибравши згадки про російських діячів. Демонтовані пам’ятники радянським політичним фігурам, а меморіальні дошки російським письменникам і митцям зникають з фасадів. Монета «шаг» стає ще одним елементом цього цілеспрямованого курсу.
Роль культурного чинника особливо помітна серед молоді. Нове покоління українців дедалі частіше обирає українську мову в побуті, освіті та медіа, а також «перечитує» власну історію без радянських і російських інтерпретацій. Повернення історичних термінів на кшталт «шаг» зміцнює зв’язок між сучасною гривнею та грошовими системами попередніх українських державних проєктів.
У ширшому сенсі рішення НБУ — це сигнал партнерам і ворогам про незворотність курсу. Україна не просто змінює законодавство чи орієнтацію на ринках, а відмовляється від спільного символьного простору з державою-агресором. Грошова реформа стає продовженням політики безпекового та економічного розмежування з Росією.
Разом із тим, варто зважати на той факт, що будь-які зміни в грошовому обігу потребують довіри суспільства. Поступовість реформи й відсутність додаткових витрат мають стати ключовими аргументами проти спекуляцій на тему «зайвих витрат під час війни». Тут важлива не тільки економіка, а й спосіб комунікації з платниками податків.
На практиці пересічний громадянин майже не відчує миттєвої різниці. Купівельна спроможність монети не зміниться: умовна 50-копійчана монета перетвориться на 50 «шагів». Але психологічний ефект може бути значно сильнішим. Кожна транзакція, кожна ціна на товар стане ще одним нагадуванням про українську, а не радянсько-російську грошову традицію.
У довгостроковій перспективі такі кроки накопичуються й формують нову фінансову культуру. Гривня дедалі більше сприймається не як технічний спадкоємець радянського рубля, а як валюта сучасної держави з власною історією та чітко окресленою національною ідентичністю. В цьому контексті відмова від копійки на користь «шага» є логічним та послідовним етапом.
На тлі війни будь-які зміни в символічній площині — це також про стійкість. Країна, що витрачає ресурси на оборону, водночас інвестує у власну культурну суб’єктність. Грошова реформа, хай і в такому «дрібному» вимірі, демонструє, що Україна планує майбутнє, не обмежуючись виключно військовим порядком денним.
У підсумку ініціатива Нацбанку України виходить далеко за межі технічної зміни назви монети. Перетворення копійки на «шаг» синхронізується з процесами деколонізації, переосмисленням історичної пам’яті та зміцненням національної ідентичності. На грошовому ринку, як і в культурі, Україна дедалі чіткіше розмежовує власний шлях і простір російського впливу.
