Повномасштабна агресія Росії триває вже понад три роки, і хоча Україна героїчно тримає оборону, внутрішня політика країни дедалі частіше опиняється під прицілом не лише російських дронів, а й демократичної критики.
Цього тижня президент Володимир Зеленський підписав закон, що посилює контроль Офісу президента над ключовими антикорупційними органами. Це рішення викликало бурю протестів — як на вулицях Києва, так і серед міжнародних партнерів України.
Уряд пояснив своє рішення необхідністю протидії російському впливу. Проте громадськість побачила в цьому загрозу для незалежності НАБУ та САП — структур, які з 2014 року стали символами європейського курсу країни.
Вперше за час війни українці масово вийшли на вулиці столиці з гаслами проти дій влади. Молоді активісти, які виросли після Майдану, нагадали політикам, що демократія — це не лише формальність, а й постійна участь суспільства в контролі над владою.
Антикорупційний активіст і військовий Віталій Шабунін став символом цієї кризи. Його переслідування за нібито дезертирство з армії викликало резонанс і посилило побоювання, що влада використовує війну для тиску на критиків.
Крім того, СБУ провела обшуки в НАБУ та САП, посилаючись на загрозу національній безпеці. Це дало підстави правозахисникам говорити про початок ручного управління антикорупційними розслідуваннями.
Ще одним тривожним сигналом стало блокування призначення голови Бюро економічної безпеки Олександра Цивінського. Формально — через секретну інформацію СБУ, неформально — через політичну доцільність.
Депутатка Анастасія Радіна заявила, що такі дії є порушенням законної процедури та створюють загрозу для співпраці з МВФ. Міжнародна спільнота також висловила стурбованість, адже прозорість — ключ до фінансової підтримки.
Новий прем’єр-міністр Юлія Свириденко, близька соратниця Зеленського та голови ОП Андрія Єрмака, підтвердила, що дії уряду були правомірними. Але експерти наголошують: формальна законність не завжди дорівнює демократичності.
Аналітики зазначають, що під час війни президент має надзвичайні повноваження, але їхня концентрація може вийти з-під контролю. Політичний експерт Іван Гомза попереджає: «Звуження кола прийняття рішень веде до управлінської кризи, коли поруч залишаються лише «люди, що погоджуються»».
Олена Трегуб, виконавча директорка Незалежної антикорупційної комісії, наголошує, що у влади бракує довіри до суспільства. Це призводить до того, що в розробці політики не беруть участь найактивніші й найфаховіші громадяни.
Громадські організації вбачають небезпеку в тому, що навіть під час війни не варто зменшувати роль інституцій. Навпаки — саме вони мають бути гарантією стійкості держави у надзвичайних умовах.
Проте Україна досі не скотилася до авторитаризму. Як зауважують аналітики, механізми контролю з боку громадськості та реакція міжнародної спільноти доводять, що демократія в Україні працює, хоч і з перебоями.
Західні партнери, зокрема ЄС, чітко заявили: боротьба з корупцією та незалежність антикорупційних органів — умова подальшого фінансування та майбутнього членства України в ЄС.
Рішення президента Зеленського переглянути ухвалений закон — ознака того, що громадянський тиск має вагу. Але цей інцидент засвідчив: війна не виправдовує вседозволеності, а навпаки — вимагає ще більшої прозорості та відкритості.
2025 рік може стати визначальним: або Україна зможе поєднати воєнну мобілізацію з демократичним розвитком, або ризикує втратити частину тих надбань, за які українці вже заплатили найвищу ціну.
