Ескалація бойових дій між Ізраїлем та Іраном уже вийшла за межі суто військових цілей і торкнулася енергетичної сфері, яка є ключовою для економіки Тегерану та постачання нафти і газу на світові ринки.
За повідомленням іранського міністерства нафти, в ніч на суботу ізраїльські безпілотники атакували частину гігантського газового родовища «Південний Парс» у провінції Бушер, внаслідок чого спалахнули великі пожежі на технологічних майданчиках.
У другій хвилі удару стали мішенями головний газовий склад та один із найбільших нафтопереробних заводів у столиці – Тегерані. Така послідовність ударів найімовірніше є «попереджувальним пострілом», що показує готовність Ізраїлю бити по енергетичних об’єктах Ірану у відповідь на атаки проти ізраїльських цивільних, зазначив Річард Бронз, керівник відділу геополітики в Energy Aspects.
Фахівці з кількох аналітичних центрів сходяться на думці, що перспективні цілі для подальших ударів включають порт Харк на північному заході Перської затоки, через який відвантажується практично весь експорт іранської нафти. Якщо візьмуться за Харк — маленький кораловий острів, де розташований термінал для нафтових танкерів — це може перервати вивезення близько 2,1 млн барелів нафти щодоби, які проходять через цей район. Схожими, але поки що менш потужними альтернативами залишаються новозбудований термінал у гавані Джаск на узбережжі Оманської затоки, чия потужність поки що не здатна повністю компенсувати можливі втрати пропускної здатності Перської затоки.
Перспектива масштабних атак на енергетичні вузли не лише підірве іранську економіку, що значною мірою спирається на нафту й газ як джерела валютних надходжень та фінансування ядерної програми, але й матиме серйозні наслідки для глобального ринку енергоносіїв, особливо для клієнтів у Азії. Ціна на сиру нафту вже відреагувала стрибком, і будь‐яка загроза безперебійності постачання здатна призвести до подальшого подорожчання.
За оцінками Міжнародного енергетичного агентства та аналітичної компанії Kpler, у порівнянні з крахом виробництва 2020 року, після виходу США з ядерної угоди видобуток іранської нафти зріс приблизно на 75% до 3,4 млн барелів на добу, експорт зріс у три рази, а загальні доходи від енергоносіїв із урахуванням електроенергії в 2024 році досягли $78 млрд (за даними FGE). Водночас багато технологічних потужностей іранської нафтопереробки, закладених ще до епохи санкцій, морально та фізично застаріли, що значно уповільнює відновлення після руйнувань і робить систему більш вразливою.
Втім, уразливими є й енергетичні об’єкти Ізраїлю. Для захисту від можливого удару уряд уже призупинив роботу двох із трьох офшорних газових платформ, включно з родовищем «Левіафан», що надає до 60% природного газу для внутрішніх потреб і експорту в Єгипет. Перебої в його роботі можуть призвести до дефіциту палива для електростанцій і скорочення поставок газу за кордон. Додаткову вразливість становить залежність Ізраїлю від імпортної нафти через порт Ашкелона.
Саудівська Аравія та ОАЕ останніми роками робили кроки назустріч Тегерану, щоб знизити напругу в регіоні після атак на нафтопроводи та об’єкти Saudi Aramco у 2018 році. Проте нинішня ситуація змушує їх переглядати власні плани безпеки та може спонукати до посилення військових заходів або створення нових альянсів. Сценарій, за якого Іран відчує загрозу своїм стратегічним енергетичним інтересам, може призвести до відповідної контрдії — атак на об’єкти в Саудівській Аравії або ОАЕ, що неминуче призведе до глобального дефіциту нафти й газу.
У короткостроковій перспективі ринки нафти та газу залишатимуться нестабільними, адже будь‐яка нова спроба пошкодити ключові об’єкти інфраструктури автоматично вдарить по цінах, що вже знаходяться на високих рівнях. У середньостроковій — країни-споживачі шукатимуть альтернативні джерела енергії та маршрути постачання, пришвидшуючи інвестиції в відновлювані джерела та диверсифікацію маршрутів нафтопроводів і терміналів. Це може стати рушійною силою для подальшого перерозподілу глобальних енергетичних потоків і привести до переформатування стратегічних партнерств на користь тих, хто готовий вкладати в безпеку та стабільність постачання.
