Фордо — гірський підземний комплекс, розташований за 25 кілометрів на південь від Тегерана, який став синонімом іранського завзяття в ядерній програмі та символом складнощів міжнародної безпеки.
Будівництво цього ядерного об’єкта розпочалося на початку 2000-х як секретний проект і довго залишалося невідомим до розкриття західною розвідкою в середині 2009 року.
У надрах гори, захищені підземними галереями, розміщено тисячі сучасних центрифуг, здатних до швидкого збагачення урану до 60 відсотків і вище, що приймається за критичний рівень для формування військового потенціалу. Саме ця здатність робить Фордо ключовим пунктом у переговорах та серед стратегічних пріоритетів Ізраїлю й США.
Американський Пентагон у червні 2025 року заявив, що шість бомбардувальників B-2 скинули по комплексу 12 бункерувальних бомб вагою 13,6 тонни кожна, прагнучи зруйнувати захищені тунелі та зупинити процес збагачення.
Попри потужний удар і згасання позначки радіації в районі, МАГАТЕ повідомляє, що продовжує моніторинг і не зафіксувало значного викиду, що свідчить про успішний захист об’єкта та ретельне конструювання інженерних споруд.
Водночас Іран стверджує, що жодні бомби не змогли досягти головних галерей, і вже готується відновити роботу центрифуг у найближчі тижні, підтверджуючи свою готовність захищати національні інтереси в рамках договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
Ізраїль, який вважає ядерний об’єкт Фордо головним каталізатором іранської загрози, тисне на світову спільноту з вимогою жорстких санкцій і вжиття рішучих заходів, поки інспектори МАГАТЕ не отримають повний доступ до підземних приміщень. Безпека регіону Перської затоки, де проходять транспортні шляхи найбільших обсягів нафти, безпосередньо залежить від того, чи зможе Тегеран відновити процес збагачення урану на повну потужність.
Супутниковий знімок іранського заводу зі збагачення палива Фордо, що розташований на північний схід від міста Кум. Maxar Technologies
У разі успішного функціонування підземного комплексу Фордо Іран може за кілька місяців отримати достатній запас ядерного палива для виготовлення до декількох боєголовок, що створює безпрецедентний виклик для системи міжнародної безпеки.
На карту поставлено ключове питання: чи готовий Захід ризикнути масштабною ескалацією, щоб нейтралізувати об’єкт, який захищений десятками метрів бетону та сталевих перегородок? Досвід операцій з бункерувальними бомбами показує, що навіть 30-тисячні фунтові бомби не завжди здатні пробити найміцніші споруди без повторних проходів.
З цієї причини замовлення на проходження переговорів навколо Фордо набуває особливого значення: поки МАГАТЕ не отримає підтвердження про повний доступ і контроль, збагачення урану в Ірані зберігатиме свою таємничість і небезпечний потенціал.
Водночас внутрішня політика Ірану не дозволяє його лідерам демонструвати слабкість. Заяви Тегерана про відновлення роботи комплексу Фордо та готовність до подальшої розбудови ядерної програми викликані не лише прагненням стратегічного стримування, але й необхідністю зберегти довіру всередині країни.
Пропаганда режиму активно підкреслює, що будь-яка спроба завдати удару по підземному комплексу Фордо приречена на провал і лише мотивує Іран до подальшого розвитку центрифугозабезпечення.
Для МАГАТЕ сьогодні стоїть завдання: як поєднати вимоги прозорості та інспекцій з реаліями складно захищених об’єктів? Агентство проводить аналіз супутникових знімків і розслідує повідомлення про діяльність на підходах до підземного комплексу, але потребує гарантій безпеки для своїх інспекторів. Саме тому питання Фордо стало центральним пунктом у переговорах щодо відновлення повноцінної ядерної угоди: без повного зняття обмежень на доступ і ліквідації підземних галерей ядерна програма Ірану залишатиметься джерелом постійної нестабільності.
Отже, об’єкт Фордо є не лише інженерним витвором Ірану і символом його ядерних амбіцій, але й лакмусовим папірцем для міжнародної архітектури безпеки. Міжнародна спільнота стоїть перед вибором — продовжувати політику стримування шляхом впровадження нових санкцій та розвідоперацій чи знайти спільне рішення, яке б дозволило МАГАТЕ здійснювати повний нагляд і забезпечити мирний характер програми.
Усе це відбувається під невпинним оком бомбардувальників B-2 та в контексті зростаючої напруги між Іраном і США, що знову й знову повертає світ до питання: як убезпечити човен регіональної безпеки від влаги ядерної невизначеності?
