Україна не може покладатися лише на ППО
Протистояння російським ракетним ударам неможливо звести виключно до роботи протиповітряної оборони. Навіть найсучасніші системи ППО мають обмежені ресурси, а кількість ракет-перехоплювачів не є безмежною.
Саме тому одним із ключових завдань стає не лише перехоплення ракет у повітрі, а й зменшення можливостей Росії запускати їх.
Йдеться про комплексний підхід, який включає розвідку, протидію логістиці, зменшення виробничих можливостей та пошук способів виявлення пускових установок.
Про це заявив Анатолій Храпчинський, директор з розвитку оборонного підприємства та офіцер Повітряних сил ЗСУ в резерві, в ефірі Українського Радіо.
За його словами, різні російські ракетні системи мають принципово різні слабкі місця.
І саме розуміння цих особливостей може бути важливим для побудови ефективної системи протидії.
У «Циркона» головна проблема — виробництво
Однією з найбільш обговорюваних російських ракет залишається «Циркон».
Росія позиціонує її як високошвидкісну ракету, призначену для ураження важливих цілей. Водночас українські сили вже демонстрували здатність перехоплювати такі цілі за допомогою систем Patriot.
Анатолій Храпчинський звертає увагу на інший аспект.
За його оцінкою, однією зі слабких ланок «Циркона» є саме його виробництво. Якщо кількість ракет, які можна виготовити за певний період, залишається обмеженою, знищення виробничих можливостей або ускладнення постачання компонентів потенційно здатне впливати на весь ракетний арсенал.
І це принципово інша логіка боротьби.
ППО знищує вже запущену ракету.
А удари по виробничому ланцюжку теоретично можуть зменшувати кількість ракет, які взагалі з'являться в майбутньому.
Саме тому сучасна війна дедалі більше залежить не тільки від характеристик конкретної зброї, а й від здатності держави підтримувати її масове виробництво.
У «Іскандера» інша вразливість
З оперативно-тактичним ракетним комплексом «Іскандер» ситуація інша.
Його головною перевагою є мобільність.
Пускова установка може змінювати місце розташування, що суттєво ускладнює її виявлення та ураження.
Саме тому, за словами Храпчинського, однією з головних слабких ланок «Іскандера» є не сама ракета, а пускова установка.
Якщо її вдається вчасно виявити, відстежити та визначити її майбутнє місце розташування, з'являється можливість завдати удару до того, як комплекс встигне залишити позицію.
Але саме тут виникає головна проблема — час.
Його надзвичайно мало.
У розвідки можуть бути лічені хвилини
За словами експерта, після виявлення пускової установки може залишатися близько шести хвилин для того, щоб підтвердити ціль та передати інформацію засобам ураження.
Це надзвичайно короткий проміжок часу для складної військової системи, де необхідно пройти кілька етапів.
Спочатку ціль потрібно виявити.
Потім — ідентифікувати.
Після цього необхідно визначити її координати, передати інформацію відповідному підрозділу та забезпечити застосування засобу ураження.
Будь-яка затримка може означати, що пускова вже змінила позицію.
Саме тому боротьба з «Іскандерами» перетворюється передусім на змагання швидкості.
Необхідно не просто знати, де перебуває ракетний комплекс.
Потрібно знати це в реальному часі.
Пускова установка не стоїть на місці
Складність посилює те, що «Іскандер» є мобільним комплексом.
За оцінкою Храпчинського, переміщення пускової від місця постійної дислокації до району запуску може займати близько 20 хвилин.
Це означає, що недостатньо один раз визначити координати бази або ймовірного району розташування.
Необхідно відстежувати сам рух комплексу.
Умовно кажучи, розвідка має не лише відповісти на питання «де він зараз?», а й спрогнозувати, куди він рухається та де може опинитися за кілька хвилин.
Саме тут особливого значення набуває якість розвідувальної інформації.
Чому розвідка стає ключем до боротьби з ракетними комплексами
У сучасній війні інформація може бути такою ж важливою, як і сам засіб ураження.
Якщо координати пускової установки відомі із запізненням, навіть найпотужніша зброя може виявитися марною.
Якщо ж ціль виявлена вчасно, з'являється можливість швидко прийняти рішення.
Храпчинський наголошує саме на необхідності постійного спостереження за пусковими установками, їх супроводу та прогнозування подальшого маршруту.
Це складне завдання, оскільки мобільний комплекс може змінити місце перебування, а його екіпаж має можливість залишити позицію після запуску.
Аналітики Defense Express також звертають увагу на критично короткий час, протягом якого «Іскандер» перебуває на позиції.
За їхніми оцінками, після прибуття на підготовлену позицію пусковій може знадобитися лише кілька хвилин для підготовки до запуску.
Після здійснення пусків комплекс знову може залишити район.
Це фактично перетворює пошук пускових на своєрідне змагання між розвідкою та мобільністю.
Чому потрібні швидкі засоби ураження
Анатолій Храпчинський зазначає, що середня відстань до пускової установки може становити близько 180 кілометрів.
Якщо на реакцію є лише кілька хвилин, важливим фактором стає швидкість засобу ураження.
Саме в цьому контексті експерт згадує американські ракети ATACMS, які здатні швидко досягати визначених цілей на відповідній дальності.
Однак проблема полягає не лише в технічних характеристиках.
Для ефективної боротьби з мобільними ракетними комплексами необхідна ціла система: розвідка повинна своєчасно виявити ціль, командні структури — оперативно передати інформацію, а відповідний підрозділ — мати доступний засіб ураження.
Якщо хоча б одна ланка працює із затримкою, пускова може зникнути.
ATACMS залишаються дефіцитним ресурсом
Україна вже отримувала американські ATACMS, однак їхня кількість була обмеженою.
Аналітики Defense Express зазначали, що передані Україні ракети були у дуже невеликій кількості, а розраховувати на значне збільшення поставок може бути складно.
Це створює ще одну проблему.
Для полювання на мобільні пускові потрібні не лише розвідувальні можливості, а й достатня кількість далекобійних засобів ураження.
Якщо таких засобів мало, командуванню доводиться визначати пріоритети та вирішувати, які цілі мають найбільше значення.
Таким чином, навіть точне виявлення «Іскандера» ще не гарантує його знищення.
Необхідно мати можливість скористатися отриманою інформацією буквально протягом лічених хвилин.
Удари по виробництву можуть мати довгостроковий ефект
Інший напрям — вплив на виробничу та ремонтну інфраструктуру.
За словами Храпчинського, саме тому важливим може бути ураження підприємств, пов'язаних із виробництвом, ремонтом та обслуговуванням пускових установок.
Якщо виробничий цикл порушується, наслідки можуть проявлятися не одразу.
На відміну від знищення однієї пускової, яка безпосередньо перебуває на бойовій позиції, вплив на ремонтні та виробничі потужності потенційно може зменшити можливість відновлювати пошкоджену техніку та поповнювати парк комплексів.
Саме тому сучасне протистояння ракетам не обмежується небом.
Воно виходить далеко за межі лінії бойових дій і включає виробництво, ремонт, логістику та забезпечення.
ППО залишається критично важливою
Водночас знищення пускових установок не може повністю замінити протиповітряну оборону.
Навіть якщо частину ракетних комплексів вдасться виявити та уразити, інші можуть продовжувати працювати.
Крім того, Росія використовує різні типи ракет і безпілотників, а тому система захисту України повинна залишатися багаторівневою.
Patriot та інші засоби ППО виконують завдання вже після запуску ракети.
Розвідка та далекобійні засоби можуть бути спрямовані на зменшення кількості самих носіїв.
А вплив на виробництво та логістику має потенціал знижувати можливості противника у довшій перспективі.
Тільки поєднання цих напрямів може дати системний результат.
Російські ракети мають різні «точки тиску»
Приклад «Іскандера» та «Циркона» показує, що універсального способу боротьби з ракетною загрозою не існує.
У одного типу зброї слабкою ланкою може бути виробництво.
В іншого — пускові установки та їхня мобільність.
У третього — логістика, постачання компонентів або ремонтна база.
Тому завдання України полягає не лише у пошуку нової ракети-перехоплювача.
Потрібно вибудовувати систему, яка дозволятиме одночасно отримувати розвідувальні дані, швидко приймати рішення та використовувати відповідний засіб ураження.
Війна дедалі більше стає боротьбою за секунди
У випадку з мобільними ракетними комплексами час стає одним із найцінніших ресурсів.
Пускова може перебувати на позиції лічені хвилини.
За цей час Україна повинна виявити її, підтвердити інформацію, визначити координати, передати дані та застосувати засіб ураження.
Тому головною відповіддю на ракетну загрозу є не одна конкретна система озброєння, а швидкість усієї розвідувально-ударної системи.
Чим швидше інформація проходить шлях від виявлення до рішення та ураження, тим менше шансів у мобільного ракетного комплексу залишитися непоміченим.
Саме в цьому і полягає головна слабкість «Іскандерів»: їхня мобільність захищає від удару, але водночас змушує постійно рухатися та діяти в умовах обмеженого часу.
А для «Цирконів» критичним фактором може залишатися здатність Росії підтримувати складне виробництво та поповнювати запас таких ракет.
Отже, ефективна боротьба з російськими ракетами — це не лише питання того, чим їх збивати. Не менш важливо — не дати їм бути запущеними, своєчасно виявляти носії, порушувати виробничі та логістичні можливості й максимально скорочувати час між виявленням цілі та її ураженням.
