Європа знову збільшує закупівлі російського газу
Європейський Союз продовжує скорочувати залежність від російських енергоносіїв, однак статистика останніх місяців демонструє суперечливу тенденцію.
У червні країни ЄС імпортували з Росії на 14% більше скрапленого природного газу, ніж за аналогічний місяць минулого року. Про це свідчать дані Centre for Research on Energy and Clean Air (CREA), які проаналізувало німецьке видання Die Welt.
Для Москви це означає значні фінансові надходження. За оцінками аналітиків, доходи Росії від продажу цього ресурсу європейським покупцям зросли приблизно до 60 мільйонів євро на день.
Ця ситуація привертає особливу увагу на тлі заяв ЄС про поступову відмову від російських енергоносіїв.
Європейський Союз планує повністю припинити закупівлю російського скрапленого природного газу до 2027 року. Проте нинішні цифри свідчать, що до досягнення цієї мети залишається чимало складнощів.
Франція стала головним покупцем
Найбільший обсяг російського СПГ серед країн ЄС у червні придбала Франція.
Особливо помітним стало збільшення поставок через термінал Монтуюр у Бретані. За даними аналітиків, у червні туди надійшло приблизно вчетверо більше російського скрапленого газу, ніж місяцем раніше.
Це привертає увагу не лише через сам масштаб зростання, а й через політичний контекст.
Європейські країни вже кілька років намагаються зменшити залежність від російського палива. Після початку повномасштабної війни проти України ЄС різко скоротив закупівлі трубопровідного газу з Росії та почав активніше шукати альтернативні джерела.
Однак скраплений природний газ виявився складнішим питанням.
СПГ доставляється морським транспортом, а його постачання можна перенаправляти між різними ринками залежно від цін, попиту та доступності інфраструктури. Тому повністю відмовитися від конкретного постачальника значно складніше, якщо його ресурс залишається конкурентним за ціною.
Чому російський СПГ знову став важливішим
Однією з причин нинішньої ситуації стала напруженість на глобальному газовому ринку.
Особливо серйозним фактором стала криза навколо Ірану, яка вплинула на транспортування скрапленого газу через Ормузьку протоку.
Цей морський маршрут має величезне значення для світової енергетики. Через нього проходить значна частина глобальних поставок нафти та СПГ.
Коли транспортування через протоку скоротилося, світовий ринок відчув дефіцит частини доступних обсягів. Одним із найбільших експортерів, можливості якого виявилися обмеженими, є Катар.
Для Європи це створило додаткову проблему.
Коли один із ключових постачальників скорочує присутність на ринку, покупці змушені шукати інші джерела. У такій ситуації російський СПГ може знову отримувати додатковий попит, навіть попри політичні рішення щодо поступового припинення його імпорту.
Тобто зростання закупівель не обов'язково означає, що Європа змінила стратегічний курс. Частково це може бути наслідком ситуації на світовому енергетичному ринку та необхідності забезпечувати стабільність постачання.
Росія вже не має колишньої ролі на європейському ринку
Ситуація сьогодні принципово відрізняється від тієї, яка була до початку повномасштабної війни.
До 2022 року Росія була одним із ключових постачальників природного газу до Європи. У певний момент її частка в імпорті газу ЄС наближалася до половини всіх поставок.
Це створювало величезну залежність європейської економіки від російського палива.
Після початку повномасштабного вторгнення ситуація кардинально змінилася.
Європейські держави почали прискорено шукати альтернативи. Значно збільшилися закупівлі СПГ зі Сполучених Штатів, зросли поставки з Норвегії, а також посилилася роль інших виробників.
У результаті структура європейського газового ринку стала набагато більш диверсифікованою.
За наведеними даними, сьогодні на Норвегію та США разом припадає близько 60% європейського імпорту природного газу.
Далі йдуть Алжир і Росія, частки яких перебувають приблизно на одному рівні.
Це означає, що Москва вже не має тієї домінуючої позиції, яку займала до 2022 року.
Але повністю зникнути з європейського енергетичного ринку Росії поки не вдалося.
Частка російського газу все ще залишається помітною
У другому кварталі частка російського природного газу в загальному обсязі імпорту Європейського Союзу становила близько 13,4%.
Порівняно з довоєнним періодом це величезне падіння. Проте для економіки Росії навіть така частка залишається значним джерелом валютних надходжень.
Саме тому європейські закупівлі російського СПГ залишаються політично чутливим питанням.
ЄС одночасно намагається зменшувати фінансування російської енергетики та гарантувати власну енергетичну безпеку. Ці дві цілі не завжди легко поєднати.
Якщо на світовому ринку виникає дефіцит газу, урядам потрібно забезпечити достатні запаси та стабільні поставки. А це означає пошук найбільш доступних джерел.
У такій ситуації економічна логіка може вступати в суперечність із геополітичними цілями.
Європа хоче поставити крапку до 2027 року
Попри нинішнє збільшення закупівель, стратегічний напрям ЄС залишається незмінним.
Європейські країни планують повністю відмовитися від закупівлі російського СПГ до 2027 року.
Для реалізації такого плану потрібно не просто заборонити поставки. Необхідно забезпечити достатню кількість альтернативного газу та відповідну інфраструктуру для його доставки.
Це особливо важливо для держав, які мають великі газові термінали та вже уклали довгострокові контракти.
Європі доводиться балансувати між декількома завданнями одночасно: зменшувати залежність від Росії, підтримувати доступні ціни на енергію, гарантувати достатні запаси газу та уникати нового дефіциту.
Саме тому перехід не може відбутися миттєво.
Російська енергетика продовжує приносити великі гроші
Газ — лише одна частина ширшої проблеми.
Росія продовжує отримувати значні доходи від експорту енергоресурсів, незважаючи на масштабні санкції та спроби Заходу обмежити її можливості.
Раніше повідомлялося, що європейські покупці у першій половині року імпортували рекордний обсяг СПГ із одного з ключових російських підприємств.
Фактично європейський ринок продовжує залишатися важливим напрямом для російського газового експорту.
Ще одним важливим джерелом доходів залишається нафта.
У червні експорт російської нафти, за наведеними даними, досяг найвищого показника від початку року.
Збільшення поставок сирої нафти за кордон частково пов'язують із проблемами російської нафтопереробної галузі. Через пошкодження окремих нафтопереробних підприємств унаслідок атак виробничі потужності могли скорочуватися, що створювало додатковий надлишок сирої нафти для експорту.
У результаті Росія могла компенсувати частину внутрішніх проблем збільшенням продажів сировини за кордон.
Чому це важливо для України
Для України європейські закупівлі російських енергоносіїв мають не лише економічне, а й безпосереднє політичне значення.
Доходи від експорту нафти та газу залишаються одним із джерел фінансування російського бюджету. Тому кожен великий контракт або значне збільшення поставок потенційно означає додаткові кошти для російської економіки.
Саме тому Київ зацікавлений у тому, щоб європейська залежність від російських енергоресурсів скорочувалася якомога швидше.
Водночас європейські держави змушені враховувати власні потреби. Енергетичний ринок не працює лише за політичними рішеннями. Якщо альтернативного газу недостатньо або його ціна значно вища, перед урядами постає складне питання: як одночасно підтримувати санкційний тиск і не допустити енергетичної кризи всередині ЄС.
Саме ця суперечність і пояснює, чому процес відмови від російського газу виявився складнішим, ніж очікувалося.
Попереду — боротьба за повну незалежність від російського газу
Зростання імпорту російського СПГ у червні стало сигналом про те, що європейський енергетичний перехід ще далеко не завершений.
ЄС уже зробив величезний крок у напрямку диверсифікації. Росія більше не є головним постачальником газу для Європи, а Норвегія та США займають значно сильніші позиції.
Але навіть після різкого скорочення залежності російський газ продовжує знаходити шлях на європейський ринок.
Франція стала найбільшим покупцем російського СПГ серед країн ЄС у червні, а поставки через один із французьких терміналів за місяць зросли приблизно вчетверо.
На тлі нестабільності світового газового ринку це показує, наскільки складним буде завдання повної відмови від російських енергоносіїв.
До 2027 року Євросоюзу належить знайти баланс між енергетичною безпекою, ціною газу та політикою обмеження російських доходів.
Для Росії ж кожне збільшення експорту — це можливість зберігати важливе джерело валютних надходжень.
Тому нинішнє зростання імпорту СПГ — не просто статистична зміна на енергетичному ринку. Це показник того, наскільки складною залишається боротьба Європи за повну енергетичну незалежність від Росії.
І хоча до 2027 року ще є час, останні цифри демонструють: шлях до цієї мети не буде ані швидким, ані простим.
