Балістика змінює правила повітряної війни
Росія дедалі активніше робить ставку на балістичні ракети під час масованих атак по Україні. І саме ця тенденція стає однією з найсерйозніших проблем для української протиповітряної оборони. Як пише CNN, ключова складність полягає не тільки у швидкості таких ракет, а й у вкрай обмеженій кількості систем і боєприпасів, які здатні ефективно протидіяти балістичним цілям.
Сучасна повітряна атака давно перестала бути просто запуском кількох ракет по визначених об'єктах. Росія намагається створювати складну й перевантажену картину в небі, одночасно запускаючи безпілотники, крилаті, балістичні та інші типи ракет. У результаті українські розрахунки ППО змушені одночасно реагувати на величезну кількість цілей, причому кожна з них може вимагати принципово різного способу перехоплення.
Саме тут і виникає найбільш небезпечна слабкість: кількість загроз може зростати набагато швидше, ніж кількість дорогих засобів, здатних їх знищувати.
Чому балістичні ракети настільки небезпечні
Балістична ракета принципово відрізняється від більшості дронів і крилатих ракет.
Ударний безпілотник може долати значну відстань відносно повільно, що дає системам спостереження та ППО більше часу для реагування. Крилата ракета теж може летіти на невеликій висоті та використовувати особливості рельєфу, однак її швидкість і характер польоту дозволяють у багатьох випадках мати більше часу для прийняття рішення.
З балістичною ракетою ситуація інша.
Російський «Іскандер» здатен розвивати швидкість у кілька разів більшу за швидкість звуку, а його бойова частина може бути надзвичайно руйнівною. Після активної фази польоту ракета переходить на балістичну траєкторію, після чого стрімко наближається до району цілі.
Для оборони це означає критично коротке вікно можливостей.
У деяких випадках між моментом, коли загрозу вдається надійно ідентифікувати, та можливим ударом залишається зовсім небагато часу. Саме тому під час балістичних атак сигнал повітряної тривоги в окремих районах може з'являтися практично одночасно з повідомленнями про вибухи.
Це створює зовсім інший рівень небезпеки для цивільного населення. Людина може почути сирену, але фактично не отримати достатнього часу, щоб пройти значну відстань до укриття.
І проблема полягає не в тому, що українська ППО не бачить загрозу. Проблема в тому, що між виявленням, рішенням про перехоплення, запуском ракети та безпосереднім ураженням цілі залишається дуже мало часу.
Patriot — одна з ключових ланок захисту
На цьому тлі особливого значення набувають американські системи Patriot, оснащені ракетами-перехоплювачами PAC-3.
Їхня роль принципово відрізняється від роботи багатьох звичайних засобів протиповітряної оборони. Перехоплювач має вразити балістичну ціль безпосередньо в польоті. Йдеться про надзвичайно складну технологію, де результат залежить від точності виявлення, швидкості обчислення траєкторії та здатності ракети-перехоплювача опинитися саме в потрібній точці простору в потрібний момент.
Фактично це протистояння двох ракет у небі.
Тому Patriot є не просто ще одним елементом української ППО. Для захисту найбільш важливих міст, критичної інфраструктури та військових об'єктів такі системи мають стратегічне значення.
Однак виникає інша проблема — кількість боєприпасів.
Навіть найкраща система не може одночасно захистити всю територію країни, якщо кількість доступних перехоплювачів обмежена. А коли противник запускає десятки різних ракет і сотні безпілотників, питання вже полягає не лише в технологічній перевазі, а й у математичному співвідношенні між кількістю атакуючих цілей та доступними засобами оборони.
Саме тому Україна наполягає на збільшенні постачання ракет-перехоплювачів і шукає довгострокові рішення, включно з можливістю розширення виробничої співпраці щодо систем Patriot.
Президент України Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що додаткові засоби протиракетної оборони безпосередньо впливають на кількість життів, які можна врятувати під час масованих атак.
Найнебезпечніше — не окрема ракета, а комбінація
Однак розглядати балістичну загрозу окремо недостатньо.
Однією з головних тенденцій останніх атак стало поєднання різних типів озброєння. В одному ударі можуть одночасно використовуватися балістичні та крилаті ракети, протикорабельні ракети, ударні безпілотники й повітряні цілі-приманки.
Під час однієї з масованих атак, наведеної у матеріалі CNN, було застосовано чотири протикорабельні ракети, дев'ять балістичних ракет, 61 крилату ракету та майже 300 ударних безпілотників.
Такі цифри демонструють масштаб проблеми.
Українські сили ППО не можуть однаково реагувати на кожну ціль. Для одних загроз достатньо дешевших засобів, інші можуть вимагати складних і дорогих перехоплювачів. Частина цілей може бути справжньою, а частина — призначеною для відволікання уваги та витрачання боєприпасів.
Саме тому масована атака перетворюється на своєрідне випробування всієї системи оборони.
Дрони створюють кількісне навантаження. Крилаті ракети змушують реагувати на цілі, які можуть летіти на малій висоті. А балістичні ракети створюють ситуацію, коли часу для помилки практично немає.
Росія при цьому продовжує вдосконалювати ударні безпілотники. Зокрема, використовуються модернізовані версії «Герань-2», а також варіанти з іншими силовими установками. Окремим елементом стали дрони-приманки, завдання яких полягає у створенні додаткового навантаження на систему ППО.
У такій конфігурації навіть успішне знищення більшості повітряних цілей не означає повної безпеки. Достатньо, щоб частина найбільш небезпечних ракет досягла району призначення.
До арсеналу додаються нові балістичні системи
Окремим фактором залишається розширення номенклатури балістичних ракет, які Росія може використовувати проти України.
За даними українських посадовців, Росія застосовує північнокорейські балістичні ракети KN-23, які за своїми характеристиками порівнюють із російськими «Іскандерами».
Український посол президента з питань санкцій Владислав Власюк заявляв, що одна з таких ракет була використана під час удару по Радушному Дніпропетровської області. За його словами, внаслідок атаки загинули шестеро людей, серед них троє дітей, а ще п'ятеро дітей вважалися зниклими безвісти.
Ця історія демонструє ще одну проблему: йдеться не лише про кількість ракет, а й про можливість отримання Росією додаткових боєприпасів через військову співпрацю з іншими державами.
За оцінкою Власюка, KN-23 фактично є близькою за концепцією до «Іскандера» системою та може містити компоненти західного виробництва. Це піднімає питання не тільки про постачання зброї, а й про ефективність міжнародних санкцій та контроль за переміщенням технологій.
Окремою загрозою залишаються ракети «Орешник», а також повідомлення українських представників про використання ракет комплексів С-400, адаптованих для ударів по наземних цілях.
Таким чином, Україна стикається не з однією конкретною системою, а з цілим спектром балістичних загроз.
Чому просто збільшити кількість Patriot недостатньо
Логічна відповідь на проблему очевидна: потрібно більше систем Patriot і більше ракет-перехоплювачів.
Але реальність складніша.
Виробництво складних систем протиракетної оборони потребує значного часу. Їх неможливо виготовити за кілька тижнів у необмеженій кількості. Крім того, такі системи потрібні не тільки Україні. США та інші партнери мають власні оборонні потреби, а запаси ракет-перехоплювачів також не є безмежними.
У результаті Україна опинилася перед стратегічною дилемою.
З одного боку, без потужної протиракетної оборони неможливо надійно прикривати великі міста та критично важливі об'єкти. З іншого — неможливо побудувати всю систему захисту лише навколо найдорожчих засобів.
Потрібна багаторівнева модель.
Україна вже використовує різні засоби для боротьби з дронами та крилатими ракетами, намагаючись застосовувати там, де це можливо, дешевші перехоплювачі. Це дозволяє зберігати найскладніші та найдорожчі ракети для цілей, проти яких вони справді необхідні.
Але навіть така система має межі.
Якщо кількість повітряних цілей зростає, обороні необхідно постійно нарощувати спроможності. Інакше виникає ситуація, коли кожна нова масована атака стає перевіркою того, наскільки вистачить запасу боєприпасів.
Україні потрібен не лише «план А»
Саме тому військові експерти дедалі частіше говорять про необхідність альтернативних стратегій.
Військова аналітикиня Дара Массікот після візиту до України наголошувала, що Києву варто розглядати умовні «план Б» і «план С», які передбачатимуть не лише перехоплення ракет після запуску, а й зменшення можливостей Росії для нанесення таких ударів.
Це принципово важлива зміна підходу.
ППО працює вже після того, як загроза виникла. Але якщо кількість ракет зростає, сама система перехоплення може поступово опинитися під надмірним навантаженням.
Тому стратегія захисту має складатися з кількох рівнів: раннього виявлення, ефективного перехоплення, розосередження критичних об'єктів, укріплення інфраструктури, розвитку власного виробництва та зменшення здатності противника накопичувати необхідні для атак ресурси.
Інакше кажучи, недостатньо лише збивати ракети. Необхідно зробити так, щоб їх запускалося менше.
Головний висновок
Нова тактика російських масованих ударів показує, що повітряна війна стає дедалі складнішою. Балістичні ракети створюють проблему швидкості та дефіциту спеціалізованих перехоплювачів. Дрони забезпечують величезну кількість цілей. Крилаті ракети змушують ППО працювати на різних висотах і напрямках. Приманки додають ще один рівень невизначеності.
Усе це відбувається одночасно.
Саме в цьому і полягає головний виклик для України. Йдеться вже не просто про те, чи здатна ППО збити конкретну ракету. Питання в тому, чи зможе вся система оборони витримувати масштабні атаки протягом тривалого часу, не виснажуючи критично важливі запаси.
Patriot залишається одним із найважливіших елементів захисту від балістичних ракет. Але одних Patriot недостатньо.
Україні потрібна система, у якій дорогі протиракетні перехоплювачі доповнюються дешевшими засобами боротьби з дронами, сучасними радарами, винищувальною авіацією, мобільними вогневими групами, засобами радіоелектронної боротьби та власними технологіями.
І водночас необхідно працювати над тим, щоб скорочувати сам потенціал ракетних ударів.
Бо головна небезпека балістики полягає не лише в її руйнівній силі. Вона змінює саме поняття часу на реакцію. Коли між сигналом про загрозу та ударом залишаються лічені хвилини, кожен додатковий перехоплювач, кожна нова система виявлення і кожне рішення, яке дозволяє зменшити кількість запущених ракет, можуть мати буквальне значення для людського життя.
Саме тому питання посилення української ППО сьогодні — це не лише питання військової техніки. Це питання здатності країни захищати свої міста, критичну інфраструктуру та людей у момент, коли на рахунку може бути кожна секунда.
