Росії може знадобитися не справжня українська атака на країну НАТО, а лише переконлива її імітація. Литовська розвідка вважає, що Москва розглядає можливість використати захоплені українські безпілотники для провокацій проти держав Балтії.
Сценарій побудований на простій логіці. Дрон українського виробництва входить у повітряний простір Литви, Латвії або Естонії, атакує інфраструктурний об’єкт чи падає поблизу нього, а Росія отримує можливість заявити, що Київ переносить війну на територію НАТО.
Міністр оборони Литви Робертас Каунас прямо назвав такий варіант операцією під чужим прапором. На його думку, метою може бути не стільки фізична шкода, скільки створення сумнівів усередині Альянсу та зменшення підтримки України.
За оцінкою «Дейком», небезпека цього сценарію полягає саме у його правдоподібності. Чим більше українських безпілотників летить углиб Росії, а засоби радіоелектронної боротьби відхиляють апарати від маршруту, тим легше замаскувати навмисну провокацію під черговий навігаційний інцидент.
Українські далекобійні дрони вже опинялися в повітряному просторі Фінляндії та балтійських держав. Київ пояснював такі випадки російським глушінням і підміною супутникових сигналів. Саме ця реальна технічна проблема створює для потенційної операції прикриття.
Якщо безпілотник відхиляється від маршруту через РЕБ, встановити початковий намір складніше, ніж у випадку ракети з прогнозованою траєкторією. Зовні випадковий проліт, навмисно перенаправлений апарат і спеціально запущений трофейний дрон можуть виглядати майже однаково.
Для російської інформаційної операції цього може бути достатньо. Потрібен не юридично бездоганний доказ української атаки, а кілька годин невизначеності, протягом яких проросійські канали, політики та медіа зможуть сформувати першу версію подій.
У кризових ситуаціях саме перші години часто визначають політичне сприйняття. Якщо уламки мають українські компоненти, серійні позначення або конструктивні особливості, Москва може представити це як доказ ще до завершення технічної експертизи.
Така операція відповідала б ширшій російській стратегії впливу на західні суспільства. Москва не обов’язково повинна переконати всіх у своїй версії. Достатньо створити кілька конкуруючих пояснень і зробити сам факт української відповідальності предметом політичної суперечки.
Для НАТО це особливо незручний тип загрози. Альянс побудований на принципі колективної оборони, але кожен інцидент спочатку потребує визначення джерела, масштабу та наміру. Саме проміжок між вибухом і встановленням відповідальності є найціннішим для провокатора.
У випадку невеликого безпілотника питання про статтю 5 не виникає автоматично. Союзникам доведеться встановити, чи був це навмисний удар, випадковий проліт, результат радіоелектронного втручання або операція третьої сторони.
Москва може розраховувати саме на цю обережність. Якщо частина політиків вимагатиме стриманої реакції, інші — негайної відповіді, а треті звинувачуватимуть Україну в небезпечній ескалації, провокація досягне значної частини мети навіть без серйозних руйнувань.
Політичний розрахунок особливо очевидний у Балтії. Литва, Латвія, Естонія та Польща залишаються серед найпослідовніших прихильників України, виступають за збільшення військової допомоги й наполягають на тому, що загроза з боку Росії не закінчиться разом із нинішньою фазою війни.
Удар, який можна було б приписати Києву, поставив би ці уряди у складну позицію. Вони були б змушені одночасно захищати власний суверенітет, уникати конфлікту з Україною та протидіяти російській версії подій.
Навіть коротка політична напруга між Києвом і балтійськими столицями була б вигідна Кремлю. Москва роками намагається довести, що підтримка України створює для Європи більше небезпек, ніж сама Росія. Провокація з українським дроном могла б дати цьому наративу матеріальний образ.
Ще один можливий напрямок — атака на енергетичну або транспортну інфраструктуру. Президент Литви Гітанас Науседа раніше попереджав про розвідувальні дані щодо російських планів диверсій, після чого охорону критичних об’єктів посилили.
Для Москви інфраструктура має подвійну цінність. Її пошкодження створює економічний ефект, а сам інцидент можна використати для інформаційного тиску. Найкращий результат для операції під чужим прапором — фізична шкода, відповідальність за яку в перші години неможливо встановити.
Росія заперечує такі наміри й називає попередження балтійських держав спробою виправдати мілітаризацію. Така відповідь також є частиною звичної політичної конфігурації: Москва зображує посилення східного флангу НАТО не реакцією на загрозу, а доказом ворожості самого Альянсу.
Паралельно російська сторона просуває тезу, що балтійські держави нібито дозволяють Україні використовувати свій повітряний простір для атак по російській території. Київ і столиці Балтії це заперечують.
Це звинувачення створює важливий інформаційний фундамент. Якщо в майбутньому український або схожий на український дрон з’явиться над Балтією, Москва зможе вбудувати подію у вже підготовлений сюжет про приховану участь НАТО у війні.
Технічна сторона такого сценарію теж реалістична. Росія регулярно отримує уламки українських безпілотників, а іноді й відносно цілі апарати. Їх можна досліджувати, ремонтувати, відтворювати окремі вузли або використовувати як основу для імітації.
Для провокації навіть не обов’язково повністю відновлювати трофейний дрон. Достатньо використати характерний корпус, компоненти чи маркування, які після вибуху дадуть можливість створити потрібну першу версію.
Сучасні безпілотники складаються з великої кількості комерційних деталей, доступних на міжнародному ринку. Це ускладнює атрибуцію за одним мотором, контролером або модулем навігації. Встановлення походження потребує аналізу всього апарата, програмного забезпечення та маршруту.
Саме тому країнам Балтії доводиться готуватися не тільки до фізичного перехоплення дронів, а й до швидкого криміналістичного аналізу. Після інциденту необхідно буде протягом годин встановити тип апарата, напрямок польоту, точки зв’язку та можливі ознаки маніпуляції навігацією.
Окремою проблемою стане інформаційна дисципліна. Суперечливі заяви поліції, військових і уряду можуть створити простір для маніпуляцій. У випадку провокації швидкість офіційної комунікації буде майже так само важлива, як робота ППО.
НАТО доведеться розвивати не лише протидроновий захист, а й спільний механізм атрибуції. Дані радарів Литви, Польщі, Латвії, Естонії та інших союзників мають об’єднуватися в єдину картину, щоб маршрут підозрілого апарата можна було відновити незалежно від того, де він упав.
Важливу роль відіграватимуть і супутникові системи, електронна розвідка та фіксація роботи російських засобів РЕБ. Якщо дрон був перенаправлений через підміну навігаційного сигналу, це залишатиме інший набір ознак, ніж навмисний запуск із російської території.
Російська логіка тут може бути побудована на асиметрії. Для створення великої політичної кризи не потрібна велика військова операція. Один безпілотник, один вибух і кілька правильно вибраних інформаційних повідомлень можуть змусити десятки урядів реагувати одночасно.
Це і є одна з особливостей сучасної гібридної війни. Найнебезпечнішим стає не той інцидент, де відповідальність очевидна, а той, який залишає достатньо невизначеності для політичної маніпуляції.
Для України подібний сценарій також створює нові вимоги. Кожна далекобійна операція поблизу кордонів НАТО повинна мати максимально точний контроль маршрутів, журнал запуску та дані, які Київ зможе швидко надати союзникам у разі підозрілого інциденту.
Війна дронів поступово переходить від питання дальності до питання довіри. Чим більше безпілотників перетинає сотні й тисячі кілометрів, тим важливішим стає не лише те, куди вони летять, а й хто здатний переконливо довести їхнє походження.
Литовське попередження поки описує можливий сценарій, а не встановлений план атаки. Але сам факт, що країни східного флангу НАТО готуються до такого розвитку подій, показує зміну характеру загрози.
Росії не обов’язково атакувати Балтію під власним прапором, щоб випробувати єдність Альянсу. Значно дешевше спробувати змусити союзників сперечатися про те, хто взагалі здійснив напад.
У цьому сенсі захоплений український дрон може бути ціннішим за російську ракету. Ракета одразу вказує на агресора. Чужий безпілотник залишає сумнів — а саме сумнів у сучасній гібридній війні може виявитися головною зброєю.
