Блокування роботи українських морських портів почало стрімко позначатися на одній з ключових галузей економіки країни — гірничо-металургійному комплексу. Підприємства вже змушені скорочувати виробництво, призупиняти роботу окремих об'єктів та переглядати логістичні ланцюги, однак альтернативи морському експорту поки що фактично немає.
Представники галузі попереджають, що ситуація швидко погіршується. Якщо найближчим часом експорт через порти Великої Одеси не буде відновлений, українська металургія може зіткнутися з найсерйознішою кризою за останні роки. За попередніми оцінками, виробництво здатне скоротитися майже на третину, а прямі фінансові втрати сягатимуть від 150 до 200 мільйонів доларів щомісяця.
Перші підприємства вже скорочують роботу
Наслідки блокування морських перевезень уже стали відчутними для найбільших виробників залізорудної продукції.
З початку серпня група Ferrexpo призупинила виробництво на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті приблизно на 10–20 днів. Основними причинами називають неможливість повноцінного експорту продукції через морські порти та дефіцит обігових коштів, який виник через накопичення готової продукції.
Подібна ситуація склалася й на Південному гірничо-збагачувальному комбінаті, що входить до групи «Метінвест», де також було зупинено видобуток.
Крім того, у «Метінвесті» прогнозують суттєве скорочення виробництва на Об'єднаному ГЗК, до складу якого входять Північний, Центральний та Інгулецький гірничо-збагачувальні комбінати. За оцінками компанії, вже у серпні обсяги видобутку можуть бути приблизно на 30% нижчими порівняно з аналогічним періодом 2025 року.
Таке скорочення автоматично позначиться і на транспортній галузі. Очікується, що залізничні перевезення продукції комбінатів можуть зменшитися приблизно на 1,3 мільйона тонн щомісяця.
Морські порти залишаються безальтернативними
Президент об'єднання підприємств «Укрметалургпром» Олександр Каленков наголошує, що доступ до морської логістики сьогодні є питанням фактичного виживання всієї галузі.
За його словами, нинішня ситуація навіть складніша, ніж у перші роки повномасштабної війни. Якщо у 2022–2023 роках світові ціни на металопродукцію були вищими й підприємства ще могли компенсувати частину втрат, то зараз можливостей для такого маневру практично не залишилося.
Експерт також звернув увагу, що після початку повномасштабної війни частину експорту вдалося переорієнтувати через дунайські порти. Проте їхніх потужностей недостатньо для обслуговування нинішніх обсягів вантажів. До того ж підприємства не можуть нескінченно накопичувати продукцію на складах через нестачу фінансових ресурсів.
Якщо найближчими тижнями ситуація не зміниться, частина виробництв може бути повністю зупинена або переведена у режим тривалого простою.
Під загрозою опиняється міжнародний експорт
У «Метінвесті» наголошують, що припинення роботи чорноморських портів поставить під серйозну загрозу виконання експортних контрактів із ключовими міжнародними партнерами.
Насамперед це стосується поставок залізорудної сировини до Китаю та Туреччини, експорту чавуну до США, а також металевих заготовок і прокату до країн Південної Європи та держав Близького Сходу.
Для українських виробників втрата цих ринків означатиме не лише прямі фінансові збитки, а й ризик втрати довгострокових контрактів, відновлення яких у майбутньому може потребувати значних зусиль.
Проблеми виникають не лише з експортом
Не менш гостро стоїть питання імпорту стратегічно важливої сировини.
Після припинення роботи Покровської вугільної групи компанії змушені імпортувати близько 250 тисяч тонн коксівного вугілля щомісяця. Морські порти залишаються найбільш ефективним шляхом для таких поставок, адже альтернативних джерел цієї сировини всередині країни практично немає.
Будь-які перебої в роботі морської логістики автоматично створюють ризики для стабільної роботи металургійних підприємств.
Західний маршрут не вирішує проблему
Теоретично частину продукції можна було б транспортувати через західний кордон до європейських портів. Проте представники галузі наголошують, що економічно такий варіант є майже нерентабельним.
За оцінками компаній, доставка однієї тонни залізорудної сировини до польського порту Гданськ коштує приблизно 50 доларів. При цьому середня вартість тонни окатишів становить близько 100 доларів.
Фактично половина вартості продукції витрачається лише на логістику, що значно знижує конкурентоспроможність українських виробників на світовому ринку.
Галузь може втратити сотні мільйонів доларів щомісяця
За оцінками учасників ринку, якщо блокування морського коридору затягнеться, прямі збитки гірничо-металургійної галузі можуть становити від 150 до 200 мільйонів доларів щомісяця. І це без урахування непрямих втрат, пов'язаних зі зростанням транспортних витрат, подорожчанням логістики, скороченням виробництва та ризиком втрати зовнішніх ринків.
Загальне падіння виробництва за такого сценарію може досягти 35%, що стане одним із наймасштабніших ударів по українській промисловості за останні роки.
Експерти наголошують, що відновлення стабільної роботи морських портів є критично важливим не лише для металургії, а й для всієї економіки країни. Саме морський експорт забезпечує валютні надходження, підтримує роботу великих промислових підприємств, створює тисячі робочих місць та наповнює державний бюджет. Тому подальший розвиток ситуації навколо портової інфраструктури матиме визначальний вплив на економічну стійкість України у найближчій перспективі.