На Львівщині виникла ситуація, яка може мати наслідки не лише для енергетики та роботи одного підприємства, а й для екологічної безпеки регіону. «Бориславська нафтова компанія» заявила, що після запровадження санкцій була змушена зупинити видобуток на Стинавському родовищі, а разом із цим — у позаштатному режимі зупинити всі фонтанні свердловини.
Компанія стверджує, що проблема полягає не просто у втраті видобутку нафти та газу. За її словами, родовище розташоване в зоні санітарної охорони Стрийського водозабору — об'єкта, який забезпечує питною водою одразу кілька міст Львівщини.
Саме тому підприємство звернулося до президента України, прем'єр-міністра, Ради національної безпеки і оборони, Держгеонадр та обласної влади із проханням переглянути санкційні обмеження в тій частині, яка, за твердженням компанії, унеможливлює безпечну експлуатацію та консервацію свердловин.
Йдеться про ситуацію, де рішення, спрямоване на обмеження діяльності підприємства, потенційно може створити новий ризик — уже техногенного та екологічного характеру.
Що сталося із Стинавським родовищем
ТОВ «СП «БНК» працює в Україні з 1996 року. Компанія близько трьох десятиліть займається видобутком нафти та природного газу на Стинавському родовищі.
Підприємство здійснює діяльність на підставі спеціального дозволу на користування надрами №1211, виданого 20 січня 1998 року. За даними компанії, термін дії цього дозволу продовжено до 2038 року.
Однак 4 серпня 2026 року підприємство повідомило, що дізналося про застосування до нього санкцій. Йдеться про рішення Ради національної безпеки і оборони від 2 липня, яке було введене в дію указом президента України від 3 серпня 2026 року №704/2026.
За заявою компанії, до неї застосовано 16 видів персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів.
Наслідки, за словами БНК, проявилися практично одразу.
Підприємство заявило про вимушене припинення видобутку вуглеводнів і позаштатну зупинку всіх фонтанних свердловин на родовищі.
Для звичайного виробництва зупинка обладнання може означати тимчасове припинення роботи. Однак у випадку старих нафтових і газових свердловин ситуація значно складніша.
Саме це і стало основою звернення компанії до державних органів.
Чому зупинка свердловин викликає занепокоєння
За словами представників БНК, зупинка свердловин не є повноцінною консервацією родовища.
Компанія наголошує, що для безпечного виведення старих свердловин з експлуатації необхідно провести комплекс спеціальних робіт. Для цього потрібні відповідний проєкт, погодження, спеціалізовані підрядники, обладнання та фінансування.
Проблема полягає в тому, що санкції, за твердженням підприємства, одночасно обмежили можливість здійснювати розрахунки та залучати необхідних виконавців.
БНК стверджує, що після зупинки свердловин тиск у них продовжує змінюватися. Підприємство побоюється, що тривале перебування старого фонду у такому стані може створити додаткові технічні ризики.
У компанії прямо заявляють про можливість порушення герметичності свердловин та міграції вуглеводнів до водоносних горизонтів.
Водночас важливо наголосити: це саме позиція та оцінка ризиків, яку озвучує підприємство. Остаточну оцінку потенційної техногенної або екологічної загрози мають давати компетентні державні органи та незалежні фахівці.
Саме тому БНК повідомила про ситуацію органи цивільного захисту, екологічного контролю та Львівську обласну владу.
Найбільше занепокоєння викликає вода
Найгучніша частина заяви компанії стосується не самої нафтовидобувної діяльності, а водопостачання.
Свердловини Стинавського родовища експлуатуються фонтанним способом із 1967 року. За даними БНК, над продуктивними покладами розташовані водоносні горизонти.
При цьому значна частина родовища знаходиться в межах другого та третього поясів зони санітарної охорони Стрийського водозабору.
Цей водозабір має експлуатаційні запаси на рівні близько 210 тисяч кубометрів води на добу.
Його значення для Львівщини важко переоцінити. Вода з відповідної системи використовується для забезпечення мешканців Львова, Стрия, Моршина, Дрогобича, Трускавця та Стебника.
Саме тому потенційний ризик забруднення водоносних горизонтів має значення для набагато більшої кількості людей, ніж працівники самого підприємства.
Якщо побоювання компанії підтвердяться, наслідки можуть стосуватися вже не лише енергетичної галузі, а й одного з найважливіших ресурсів регіону — питної води.
Водночас наразі немає підстав стверджувати, що забруднення води вже сталося. Заява БНК говорить саме про потенційну загрозу, яку підприємство пов'язує з вимушеною зупинкою свердловин.
«Укрнафта» та оператор ГТС припинили співпрацю
Ситуацію додатково ускладнило припинення роботи ключових технологічних контрагентів.
За даними БНК, після набуття чинності санкцій АТ «Укрнафта» розірвало сім договорів виробничої кооперації.
Крім того, було закрито центральну засувку на прийманні продукції промислу та опломбовано запірну арматуру на газопроводі.
ТОВ «Оператор ГТС України», за заявою підприємства, також зупинило транспортування газу БНК.
Для родовища це стало критичним фактором, оскільки система збору продукції технологічно пов'язана з об'єктами «Укрнафти». Власних потужностей для тривалого зберігання продукції підприємство, за його словами, не має.
У результаті компанія заявила, що була змушена зупинити всі фонтанні свердловини.
Тобто йдеться не просто про рішення менеджменту тимчасово припинити виробництво. За версією БНК, підприємство фактично втратило можливість повноцінно керувати технологічним циклом через припинення роботи ключових партнерів.
Підприємство заявляє про заблоковані рахунки
Ще одним наслідком санкцій компанія називає блокування банківських рахунків.
За даними БНК, через це виникли проблеми з виплатою заробітної плати працівникам. Підприємство повідомляє, що кошти на оплату праці залишилися на кореспондентському рахунку банку.
Загалом у компанії працює 59 людей.
При цьому проблема, за твердженням підприємства, виходить далеко за межі виплати зарплат. Через припинення постачання пального зупинився технологічний транспорт, необхідний для контролю стану свердловин та інфраструктури.
А саме регулярний моніторинг є критично важливим після позаштатної зупинки старого фонду.
БНК заявляє, що продовжує контролювати тиск на гирлах свердловин та привела в готовність аварійні плани. Проте для тривалого виконання цих заходів необхідні гроші, обладнання, паливо та фахівці.
Якщо санкції блокують можливість залучати ресурси, виникає питання: яким чином підприємство має гарантувати безпечний стан об'єктів, які воно більше не може повноцінно експлуатувати?
Саме на це компанія намагається звернути увагу держави.
БНК заперечує обґрунтованість санкцій
У своїй заяві підприємство також поставило під сумнів підстави для запровадження санкцій.
У БНК стверджують, що санкційне рішення не містить мотивів та посилань на конкретні факти, які стали причиною застосування обмежень.
Компанія наголошує, що протягом приблизно 30 років працювала відкрито та мала чинний спеціальний дозвіл на користування надрами.
Окремо в заяві згадується структура власності.
25,1% у статутному капіталі БНК, за даними підприємства, належить АТ «Укрнафта». Компанія також заявляє, що серед інших власників немає осіб, пов'язаних із Росією або Білоруссю.
БНК стверджує, що пройшла державну процедуру оцінки впливу на довкілля, входить до переліку сумлінних великих платників податків і за роки повномасштабної війни сплатила понад мільярд гривень податків, зборів та єдиного внеску.
Також підприємство заявляє про допомогу Збройним силам України.
За твердженням компанії, жодним судовим рішенням протиправність її діяльності або діяльності посадових осіб не встановлювалася.
БНК також повідомляє, що до 2 липня 2026 року не отримувала запитів від Служби безпеки України та не знала про кримінальні провадження, які могли б стосуватися її діяльності.
Ці твердження компанії потребують окремої перевірки державними органами та не означають автоматичного скасування санкцій. Однак саме на них БНК спирається, аргументуючи необхідність перегляду рішення.
Скільки нафти й газу може втратити Україна
Санкції можуть мати наслідки не лише для самого родовища.
За даними БНК, у першому півріччі 2026 року підприємство в середньому видобувало близько 43 тонн нафти та 68 тисяч кубометрів природного газу щодоби.
Це не найбільші обсяги на тлі всього українського енергетичного сектору, однак в умовах війни та напередодні опалювального сезону кожне джерело внутрішнього видобутку набуває додаткового значення.
Компанія також повідомляє, що щодня сплачувала до бюджетів понад 1,5 мільйона гривень.
Отже, зупинка підприємства потенційно означає одночасно втрату частини внутрішнього видобутку, податкових надходжень та робочих місць.
Водночас держава, ухвалюючи санкційні рішення, виходить із міркувань національної безпеки. Тому ключове питання полягає не лише в економічних втратах, а в тому, чи існують підстави вважати діяльність конкретного підприємства загрозою для держави.
Саме цього балансу між санкційною політикою та безпекою промислової інфраструктури сьогодні вимагає ситуація навколо БНК.
Компанія звернулася до президента
Підприємство вже направило низку офіційних звернень.
Президенту України, як голові РНБО, БНК запропонувала винести питання про перегляд санкцій на найближче засідання Ради.
Прем'єр-міністру України компанія направила звернення з проханням ініціювати зміни до рішення в частині обмежень, які блокують виробничо-збутовий цикл.
Окремо БНК звернулася до Держгеонадр щодо порядку реалізації санкцій та можливості передбачити перехідний період.
Також підприємство повідомило про ситуацію Львівську обласну військову адміністрацію, ДСНС та Державну екологічну інспекцію у Львівській області.
Окреме звернення направили до «Укрнафти», яка володіє часткою в БНК.
Компанія наполягає: їй необхідний час і можливість для того, щоб безпечно провести необхідні технологічні процедури.
Чому зараз важлива швидка реакція
Ситуація навколо Стинавського родовища демонструє складну проблему, яка може виникнути при застосуванні санкцій до підприємств із потенційно небезпечною промисловою інфраструктурою.
З одного боку, держава має право застосовувати санкції, якщо вважає діяльність компанії загрозою національній безпеці.
З іншого — промислові об'єкти не завжди можна просто вимкнути одним рішенням.
Нафтові та газові свердловини, особливо старого фонду, потребують контрольованого виведення з експлуатації. Якщо виробничий цикл припиняється раптово, держава має розуміти, хто відповідає за подальший контроль, хто фінансує необхідні роботи та хто має доступ до об'єктів.
Особливо гостро це питання постає тоді, коли родовище розташоване поблизу стратегічного джерела питної води.
Тому нинішня ситуація потребує не лише політичних заяв, а й оперативної технічної оцінки.
Необхідно встановити, чи існує реальний ризик для водоносних горизонтів, наскільки безпечною є нинішня зупинка свердловин, які роботи необхідні для їхньої консервації та чи дозволяють чинні санкції виконати ці роботи.
Якщо ризик підтвердиться, зволікання може зробити проблему значно складнішою.
Що буде далі
Поки що невідомо, чи погодиться держава переглянути санкції щодо «Бориславської нафтової компанії» або визначить інший механізм, який дозволить безпечно завершити технологічні процеси на родовищі.
Для Львівщини ця історія має особливе значення через близькість Стинавського родовища до водозабірної інфраструктури.
Для держави питання значно ширше: йдеться про баланс між санкційною політикою, енергетичною безпекою, бюджетними надходженнями та захистом довкілля.
Для самої компанії — це питання збереження виробництва, робочих місць та можливості контролювати об'єкти, які вона експлуатувала десятиліттями.
А для мешканців регіону головним залишається найпростіше питання: чи можна бути впевненими, що питна вода залишатиметься захищеною?
Наразі підстав стверджувати, що водопостачання Львівщини вже перебуває під безпосередньою загрозою, немає. Але сама заява підприємства про потенційний ризик у районі стратегічного водозабору достатня для того, щоб ситуація отримала максимально швидку та фахову оцінку.
Адже у випадку з нафтовими та газовими свердловинами час може мати вирішальне значення. А коли поруч розташовані водоносні горизонти, ціна помилки може вимірюватися вже не лише мільйонами гривень чи втраченими обсягами енергоносіїв, а безпекою питної води для сотень тисяч людей.
