Китай активно збільшує імпорт російської нафти, намагаючись мінімізувати ризики, пов'язані з нестабільною ситуацією на Близькому Сході. Погіршення безпекової ситуації в регіоні та перебої з поставками змусили найбільші китайські нафтопереробні компанії шукати альтернативні джерела сировини. Одним із головних бенефіціарів цієї ситуації стала Росія, яка значно наростила експорт нафти до Китаю.
Як повідомляє Reuters, державна китайська корпорація Sinopec придбала від 30 до 40 партій російської нафти марки ESPO з постачанням у період із липня до вересня. Таким чином компанія компенсує скорочення поставок із країн Близького Сходу, які виникли через загострення конфлікту з Іраном.
За оцінками, йдеться про постачання обсягом від 241 до 320 тисяч барелів нафти на добу. Це становить приблизно 5–6% від загальних нафтопереробних потужностей Sinopec, які сягають 5,2 мільйона барелів на добу. Для однієї компанії це дуже суттєвий обсяг, що дозволяє підтримувати стабільне завантаження нафтопереробних заводів навіть в умовах нестабільності на світовому ринку.
Однією з головних причин такого рішення стала економічна вигода. Російська нафта залишається дешевшою за альтернативні сорти, які постачаються з Бразилії або країн Західної Африки. Саме цінова перевага дозволяє китайським переробникам знижувати витрати на виробництво пального та отримувати додатковий прибуток.
Для Sinopec закупівля дешевшої сировини означає не лише економію коштів. Компанія отримує можливість підтримувати стабільні обсяги переробки, а також експортувати надлишки бензину, дизельного пального та інших нафтопродуктів на зовнішні ринки із високою маржею. У нинішніх умовах це стає важливою конкурентною перевагою.
За даними Reuters, лише у липні Sinopec отримала близько 7,4 мільйона барелів російської нафти ESPO. Основна частина цього ресурсу була доставлена до порту Жичжао, що розташований у китайській провінції Шаньдун — одному з найбільших центрів нафтопереробної промисловості країни. На серпень і вересень компанія вже законтрактувала щонайменше по десять нових партій, що свідчить про намір і надалі активно використовувати російську нафту.
Цікаво, що збільшення закупівель російської сировини відбувається на тлі загального скорочення нафтового імпорту Китаю. Після початку війни між Ізраїлем та Іраном китайські компанії значно зменшили обсяги закупівель на міжнародному ринку. У червні імпорт сирої нафти впав одразу на 41% у річному вимірі та склав лише 29,27 мільйона тонн. Це стало найнижчим показником із жовтня 2016 року.
Причини такого падіння полягають не лише у військових ризиках. Через нестабільність судноплавства, подорожчання морських перевезень та ризики затримок багато імпортерів стали обережніше укладати нові контракти. У таких умовах особливу цінність отримують маршрути, які забезпечують швидкі та передбачувані поставки.
Саме тому російська нафта з Далекого Сходу виявилася одним із найзручніших варіантів для китайських компаній. Як пояснила аналітикиня Vortexa Analytics Емма Лі, зараз попит концентрується не на максимальному збільшенні імпорту, а на постачаннях із найменшими транспортними витратами та найвищою надійністю. Нафта ESPO доставляється короткими морськими маршрутами, що дозволяє зменшити логістичні ризики та прискорити транспортування.
Ще одним важливим фактором стало рішення Китаю частково послабити обмеження на експорт пального, які були запроваджені навесні. У липні та серпні влада дозволила збільшити поставки нафтопродуктів за кордон, відкривши для великих переробників можливість активніше заробляти на експорті. Саме тому стабільне забезпечення сировиною стало для Sinopec стратегічно важливим питанням.
Варто зазначити, що це вже не перший випадок активізації співпраці між китайськими компаніями та російськими постачальниками. Ще у березні Sinopec та PetroChina відновили закупівлі російської нафти, скориставшись тимчасовими винятками із санкцій США, які дозволили окремі операції на тлі скорочення поставок із Близького Сходу.
Аналітики вважають, що нинішня тенденція може зберігатися й надалі, якщо ситуація на Близькому Сході залишатиметься напруженою. Російська нафта продовжує залишатися конкурентною завдяки нижчій вартості та відносно зручній логістиці для азійських покупців. Для Китаю це спосіб гарантувати стабільну роботу власної нафтопереробної галузі, а для світового нафтового ринку — ще один сигнал про зміну торговельних потоків та перерозподіл попиту.
Подальший розвиток ситуації залежатиме від геополітичної обстановки, динаміки світових цін на нафту та здатності країн-експортерів забезпечувати безперебійні поставки. Водночас уже зараз очевидно, що Китай продовжує гнучко перебудовувати свою енергетичну стратегію, надаючи перевагу постачальникам, які можуть гарантувати стабільність, швидкість доставки та конкурентну ціну.
