Хорватський оператор трубопроводів JANAF і угорська енергетична група MOL проведуть переговори щодо майбутнього транспортування нафти через Адріатичний маршрут. Чинний контракт між компаніями завершується 31 грудня, і сторони прагнуть визначити нові умови співпраці в умовах кардинальних змін на енергетичному ринку Європи.
JANAF транспортує близько 2,1 мільйона тонн сирої нафти на рік до нафтопереробних заводів MOL у Угорщині та Словаччині. Компанія вже запропонувала збільшити обсяги постачання, адже Будапешт стикається з дедалі більшим тиском Європейського Союзу скоротити залежність від російської нафти, що надходить через трубопровід «Дружба».
Для MOL ця угода має стратегічне значення. В умовах постійних перебоїв постачання з Росії саме Адріатичний нафтопровід може стати ключовою альтернативою. Проте угорська сторона сумнівається, чи здатен JANAF забезпечити стабільні обсяги сировини, необхідні для двох великих заводів — у Сазгальомбаті та Братиславі.
У відповідь хорватський оператор заявив, що технічно та організаційно готовий задовольнити всі щорічні потреби MOL у нафті. JANAF підкреслив, що розширення співпраці зміцнить енергетичну безпеку Центральної Європи, а його трубопровід — «єдиний надійний канал постачання, який гарантує безперервність».
Разом із тим, навколо угоди виникла фінансова суперечка. Угорські офіційні особи звинувачують JANAF у встановленні завищених тарифів на транспортування, стверджуючи, що компанія користується ситуацією, створеною війною в Україні. Хорватська сторона відкидає ці претензії, зазначаючи, що застосовує стандартні європейські тарифи, узгоджені з галузевими нормами.
JANAF наполягає, що його цінова політика відповідає рівню витрат на експлуатацію, обслуговування інфраструктури та гарантії безпеки поставок. Представники компанії додають, що будь-яке порівняння з тарифами російського трубопроводу «Дружба» некоректне, оскільки система JANAF не має державних субсидій і функціонує за ринковими правилами.
Своєю чергою MOL підтвердив, що готовий до переговорів, але наполягає на збалансованих умовах. Угорський уряд традиційно виступає проти жорстких енергетичних санкцій ЄС, намагаючись зберегти економічні зв’язки з Москвою. Тому будь-яка домовленість із JANAF може стати ознакою політичного розвороту в бік західних енергетичних маршрутів.
Енергетичні експерти відзначають, що угода JANAF–MOL виходить за рамки бізнесу. Вона може визначити майбутню конфігурацію постачання нафти в Центральній Європі. Якщо сторони домовляться про збільшення обсягів, Адріатичний маршрут поступово витіснить залежність від «Дружби» та зменшить вплив Росії на енергоринок ЄС.
На цьому фоні JANAF також має потенційні ризики у співпраці з сербською компанією NIS, що належить російському «Газпромнефть». Її ліцензія на постачання через хорватський маршрут діє лише до 8 жовтня, і компанія вже звернулася до США з проханням продовжити дозвіл. Якщо OFAC запровадить додаткові санкції, JANAF доведеться призупинити або обмежити роботу з NIS.
Цей аспект додає JANAF ще однієї дилеми. З одного боку, компанія прагне зміцнити позиції на європейському ринку, з іншого — не хоче потрапити під вторинні санкції, які можуть вплинути на фінансову стабільність. Тому співпраця з MOL виглядає як стратегічний вихід — перехід від ризикованих партнерів до стабільних європейських клієнтів.
Для Хорватії JANAF — це не просто бізнес-структура, а геополітичний актив. Трубопровід Адрія з’єднує нафтові термінали на узбережжі Адріатичного моря з країнами Центральної Європи. Його потенціал може перетворити Хорватію на енергетичний хаб регіону, здатний постачати нафту до Чехії, Австрії та Польщі.
У контексті енергетичної безпеки ЄС угода між JANAF і MOL може стати тестом на зрілість європейської енергетичної політики. Брюссель активно закликає держави-члени відмовлятися від російських енергоносіїв, проте реальна інфраструктура обмежує швидкість цього процесу. Адріатичний маршрут — один із небагатьох, здатних забезпечити великі обсяги палива без участі Москви.
Однак перед JANAF стоїть і технічний виклик. Під час останніх тестів потужностей трубопроводу виявилися вузькі місця, що потребують модернізації. Для забезпечення зростаючих обсягів транспортування компанія планує оновлення насосних станцій і цифрову автоматизацію системи моніторингу тиску. Це дасть змогу підтримувати безперервний потік у критичних умовах.
З іншого боку, MOL також перебуває під тиском. Європейські ринки енергоресурсів стають дедалі волатильнішими, а внутрішні політичні сили в Угорщині вимагають зберегти низькі ціни на паливо. Зміна маршруту постачання може призвести до тимчасового подорожчання продуктів переробки, що несе політичні ризики для уряду Віктора Орбана.
Якщо угоду вдасться продовжити та розширити, JANAF зміцнить позиції на енергетичній карті Європи, а MOL отримає реалістичну альтернативу російським постачанням. Це стане сигналом, що навіть енергетично залежні країни можуть поступово переходити до незалежних логістичних рішень.
Експерти прогнозують, що новий контракт між JANAF і MOL може включати збільшення обсягів транспортування до 3 мільйонів тонн на рік, модернізацію ділянки поблизу Сісак і перегляд тарифів з урахуванням середньоєвропейського рівня. Якщо домовленість буде досягнута, це стане переломним моментом для енергетичної незалежності регіону.
Підсумовуючи, переговори JANAF і MOL — це не лише про нафту, а про нову архітектуру енергетичної безпеки Європи. Від їхнього результату залежить не лише майбутнє Хорватії чи Угорщини, а й здатність ЄС створити справді автономну енергетичну систему, стійку до політичних шантажів Кремля.
