У цьому контексті Apple стикається з потужним конкурентом — зростанням національного виробника Huawei, який, попри санкції, зміг утримати значну частину ринку. Китайська держава також активно підтримує вітчизняні бренди. Нові субсидії на смартфони до 6000 юанів стали потужним інструментом стимулювання внутрішнього споживання, але лише для тих брендів, які відповідають вимогам. Apple, прагнучи відповідати цим критеріям, змушена вдаватися до непрямих методів зниження цін через партнерські канали збуту.
Аналітики вказують, що китайський ринок стає тестовим полігоном для нових стратегій Apple. Якщо модель зниження цін спрацює тут, це може стати прецедентом для подібних дій на інших ринках. І хоча офіційно компанія не підтверджує зміну цінової політики, дистриб’ютори активно користуються новими умовами, щоб зберегти обсяги продажів.
Крім того, цінова конкуренція з локальними брендами, які активно впроваджують інновації та агресивно просувають продукти, ставить Apple у незвичну ситуацію. Компанія більше не може розраховувати виключно на лояльність споживача. Їй доводиться грати за новими правилами — адаптувати дизайн, розширювати функціональність і підлаштовуватися під економічні очікування.
Паралельно Apple вже працює над диверсифікацією виробництва. Перенесення збирання iPhone до Індії, прискорене через геополітичні ризики, дозволить компанії зменшити залежність від одного ринку. Це також відкриває можливість для нової логістичної та фінансової оптимізації, що може вплинути на цінову політику в довгостроковій перспективі.
Активне розширення виробництва в Індії, інвестиції в США, співпраця з іншими азійськими країнами — усе це частина нової глобальної стратегії Apple. Але навіть за умов диверсифікації, Китаю складно буде повністю уникнути. Це занадто великий ринок, щоб від нього відмовитися, але й занадто складний, щоб покладатися лише на нього.
