У квітні 2025 року адміністрація президента Трампа запровадила 25 % мито на імпортні легкові автомобілі та автозапчастини до Сполучених Штатів. Для Британії, що експортувала до США понад 100 000 машин на суму близько £7,6 млрд у 2024 році, це стало справжнім шоком. До того ж країна вже бореться з падінням виробництва на внутрішньому ринку, наслідками Brexit, дорогим «зеленим» електроенергетичним курсом та відставанням у виробництві доступних електромобілів.
За останнє десятиліття обсяги випуску автомобілів у Великій Британії скоротилися майже вдвічі — із приблизно 1,4 млн машин на рік до 770 000. Після виходу з Європейського Союзу виробники додатково відчули наростаючі витрати на логістику, митні процедури та комплектуючі, частина яких тепер імпортується з континентальної Європи. Водночас глобальний перехід на електромобілі змушує інвестувати мільярди фунтів у нові лінії збирання батарей та високотехнологічні дослідження — інтерес, який іноземні компанії можуть загубити через нестабільні умови торгівлі з США.
Найбільший британський експортер – JLR (Jaguar Land Rover) – у квітні призупинив відвантаження до Сполучених Штатів, де не має власних потужностей із виробництва. За останній рік майже третина продажів цієї марки припадала на Північну Америку. Торгова війна загрожує скоротити експортні контракти, що автоматично ставить під удар робочі місця на заводах у Соліхаллі (Астон-Мартін) та Соллівані (Land Rover).
Значні надходження валютної виручки від продажу автомобілів до США підтримують баланс зовнішньої торгівлі Британії. Певна частина цієї виручки вкладалася в інновації: дослідження легких композицій для кузовів, розробку гібридних трансмісій і випуск моделей із низьким рівнем викидів CO₂. На тлі мита в 25 % економічні підходи доведеться переглянути, адже заводам доведеться або відштовхуватися від надзвичайно високих транспортних витрат при перевезенні машин до Америки, або шукати нові виробничі майданчики поза межами Острова.
Ключові міжнародні гравці на британському ринку, такі як Nissan (з великим заводом у Сандерленді), BMW (Mini) і Toyota, теж опинилися між молотом і ковадлом. Високі енергетичні тарифи в Британії роблять виробництво менш конкурентоспроможним порівняно з заводами в ЄС та Азії. Окрім митних викликів, цінова привабливість європейських співпартнерів залишається вищою, адже вони можуть пропонувати більші обсяги без відсотків на вартість транспортування до США.
З профільних досліджень Warwick Manufacturing Group випливає, що сегмент «преміум» та «екзотичних» брендів (Jaguar, Rolls-Royce, Bentley) може зберегти стабільний попит за рахунок лояльної аудиторії й готовності купувати дорожчі моделі, але для масового виробництва малолітражних електромобілів Британії потрібні сприятливі угоди з ключовими ринками. Інакше дешевші електромобілі Tesla, вироблені в Німеччині, або китайські BYD можуть легко захопити сегмент.
Торгові профспілки вже б’ють на сполох: при поточних завантаженнях потужностей — менше 60 % — у галузі працює близько 200 000 працівників. Закриття заводів, як це сталося з фабрикою Honda у Суїндоні, що скоротила 3 500 робочих місць, може стати лише початком низки звільнень. Дес Квінн із об’єднання Unite попереджає: «Сектор у кризі, і нові мита можуть стати останній краплею».
Станція контролю якості на заводі JLR у Ліверпулі, Англія. Сполучені Штати є найбільшим єдиним ринком Великобританії. Філ Нобл
Одним із можливих шляхів компенсації є прискорена локалізація виробництва в США — відкриття невеликих ліній зі складання комплектів або створення спільних підприємств із американськими партнерами. Це дозволить знизити витрати на доставку та уникнути мит, але потребуватиме нових інвестицій і зміни стратегії глобальних ланцюгів постачання.
Уряд Великої Британії поки що обіцяє підтримку через субсидії на розвиток «зеленої» інфраструктури та сприяння іноземним інвесторам, але чітких гарантій щодо збереження робочих місць або компенсацій автомобілебудівникам немає. Паралельно парламент має ухвалити законодавство про досягнення нейтральності викидів до 2050 року з поетапним забороненням продажу нових двигунів внутрішнього згоряння з 2030 року — ще один тиск на бізнес.
Фахівці радять виробникам шукати диверсифікацію ринків: посилювати присутність у Південно-Східній Азії, інвестувати в Африканський континент та розвивати внутрішній ринок, зокрема за допомогою програм лізингу й субсидій на популяризацію електромобілів серед населення. У той самий час ЄС може запропонувати вигідні преференції у межах оновленої угоди про торгівлю з Великою Британією — це реальний шанс зменшити частку експорту до США та отримати стабільні умови для нарощування виробництва.
У підсумку, тарифна політика адміністрації Трампа стала каталізатором для перегляду стратегій британських автовиробників: від прискорення локалізації, диверсифікації ринків та переходу до високотехнологічних моделей до пошуку нових форм державної підтримки. Чи вдасться Британії зберегти власну автомобільну спадщину в умовах глобальної економічної турбулентності — залежить від готовності виробників і уряду діяти швидко та конструктивно, адаптуючись до нових реалій світової торгівлі.
