Для Тіма Каррі, який тоді вперше вийшов на сцену Бродвею у ролі Френка-Н-Фуртера, 1975 рік залишив гіркий присмак. «Я намагаюся про це не згадувати», – зізнався він, додаючи, що ніколи більше не заходив у театр Belasco, де шоу провалилося.
Після успішного старту в Лондоні та Лос-Анджелесі, здавалося, що «The Rocky Horror Show» приречене на тріумф і в Нью-Йорку. Але після попередніх показів 7 березня, прем’єра 10 березня і лише місяць на сцені – шоу закрили через низьку відвідуваність і нищівні відгуки критиків.
Як культове шоу стало бродвейською катастрофою?
Режисер Джим Шарман пригадує, що в Лондоні постановка була схожа на рок-н-рольний експеримент у покинутих кінотеатрах, у Лос-Анджелесі вона набула рис кабаре, а на Бродвеї – намагалася стати частиною традиційної театральної сцени.
«Частина її чарівності полягала у виступах у маленьких, непомітних залах, які ми робили культовими», – пояснює Каррі.
Однак адаптація Belasco Theater виявилася невдалою і навіть фізично незручною для глядачів – кабаре-розсадка змушувала багатьох сидіти боком до сцени.
«Це була фатальна помилка», – погоджується автор шоу Річард О’Браєн.
Окрім того, атмосфера традиційного Бродвею не сприяла сприйняттю шоу, яке виходило за всі межі тодішніх театральних норм.
«Тамтешня публіка чекала чогось значного, а натомість отримала блискучий несмак», – згадує Каррі.
«Відчуття повного провалу»
Каррі згадує, що в ті дні він почувався невпевненим і розчарованим. Після закриття шоу він навіть не міг заплатити за проживання в готелі Algonquin – менеджер готелю просто сказав йому:
«Не хвилюйтеся, містере Каррі. Ми знаємо, що ви ще повернетеся – чи то на Бродвей, чи то в Нью-Йорк. Або і туди, і туди».
І справді, вже наступного року він повернувся у виставу Тома Стоппарда «Travesties».
Від забуття до світового феномену
Але навіть закриття шоу на Бродвеї не поставило на ньому крапку.
Через рік у кінотеатрах з’явився фільм The Rocky Horror Picture Show. Його теж спочатку не сприйняли серйозно, проте завдяки нічним показам у Waverly Theater у Нью-Йорку фільм почав збирати віддану аудиторію.
Шоу, яке не змогло підкорити Бродвей у 1975 році, стало одним із найбільших культових хітів театру і кіно, що продовжує збирати аншлаги вже 50 років.
«Іронія долі, – каже Шарман, – місто, яке колись відкинуло нас, стало осередком культової лихоманки, що триває і досі».
