Затяжна війна змінює економічні реалії: Україна на порозі нових переговорів з МВФ
Понад два роки повномасштабного російського вторгнення кардинально змінили українську економіку. Глибока трансформація фінансової моделі держави супроводжується постійною боротьбою за ресурси — як людські, так і матеріальні. У цих умовах новопризначена прем’єр-міністр Юлія Свириденко анонсувала потенційне звернення до Міжнародного валютного фонду з метою ініціювання нової програми співпраці.
Це рішення не є імпровізацією — воно визріло на тлі об'єктивної реальності. За словами очільниці уряду, нинішній рівень міжнародної підтримки не відповідає масштабам викликів, які стоять перед країною. Світові партнери, попри гучні обіцянки, надали лише половину з необхідних 75 мільярдів доларів, запланованих для фінансування бюджету на наступні два роки. У результаті уряд змушений переглядати підходи до управління економічною безпекою.
Нинішня кредитна програма МВФ на 16 мільярдів доларів, укладена у 2023 році, формально залишається чинною до 2027-го. Але динаміка подій, невизначеність щодо тривалості війни та зростаючі потреби в фінансуванні ставлять під сумнів здатність цієї програми забезпечити стабільність у довгостроковій перспективі. Свириденко не приховує: якщо огляд Фонду у серпні засвідчить, що бойові дії триватимуть і у 2026 році, Україна буде змушена ініціювати нову програму співпраці.
Місія МВФ і серпневе оновлення сценаріїв: що буде в центрі уваги
Міжнародний валютний фонд вже оновив базовий сценарій свого прогнозу, за яким війна може завершитися наприкінці 2025 року. Проте в умовах воєнної невизначеності навіть такі терміни виглядають радше сподіванням, аніж реальним планом. Світ дедалі більше розуміє, що шлях до миру буде довгим, болючим і потребуватиме значних ресурсів — і не лише оборонних.
Під час серпневої місії МВФ планується обговорити як економічні, так і військові прогнози. Сторони мають визначити, чи виправдано створення нової програми, які її параметри будуть найдоцільнішими, а також яким чином перерозподілити ресурси для покриття дефіциту бюджету. Україна готується представити нові фінансові розрахунки, що мають підтвердити потребу в більшому обсязі зовнішнього фінансування на 2026 рік.
Очікується, що переговори будуть непростими. Адже нова програма повинна не лише забезпечити життєво необхідні видатки, але й гарантувати макроекономічну стабільність на тлі все більш складного середовища. Фактично, йдеться про створення нового балансу між необхідністю воювати і здатністю жити.
Військовий бюджет: баланс між потребами фронту та виживанням тилу
Плани уряду щодо Бюджетної декларації на 2026–2028 роки стали ще одним сигналом: влада готується до затяжної фази конфлікту. Кабінет міністрів окреслив два сценарії — умовно «оптимістичний» і «реалістичний». У разі поліпшення безпекової ситуації з 2026 року, військові витрати мають становити 1,8 трильйона гривень. Але якщо бойові дії продовжаться, додаткові видатки становитимуть ще 750–800 мільярдів гривень.
Фінансове навантаження на бюджет у такому разі буде астрономічним. Уряд і Мінфін уже схиляються до того, щоб закласти в макропрогноз сценарій продовження війни, як базовий. Це означає потребу в подальшій мобілізації ресурсів, перерозподілі державних видатків та залученні додаткових коштів через нові механізми міжнародного співробітництва.
Уже зараз уряд не може покрити всі потреби бюджету за рахунок внутрішніх надходжень. Податкова база скорочується, підприємницька активність зменшується, а соціальні зобов’язання залишаються високими. В такій ситуації зовнішня допомога стає не просто підтримкою, а умовою виживання економіки.
Міжнародні принципи та прецеденти: Україна як виняток із правил
У березні 2023 року МВФ пішов на безпрецедентний крок, коли схвалив кредитну програму для країни, що перебуває у стані активного збройного конфлікту. Це порушило усталену політику Фонду, яка зазвичай унеможливлює кредитування за умов військових дій. Але Україна стала винятком — не лише через масштаб катастрофи, але й через надзвичайну мобілізацію українського суспільства, стійкість державних інституцій та чіткий курс на євроінтеграцію.
Тепер, через півтора року після запуску цієї програми, перед МВФ стоїть нове моральне і політичне випробування. Чи готовий Фонд розширити межі своєї політики ще раз? Чи визнає він, що війна може тривати довше, ніж передбачали попередні моделі? І чи вистачить у світової спільноти розуміння того, що підтримка України — це не благодійність, а стратегічна інвестиція у майбутнє демократії в Європі?
Світова підтримка і втома: що робити, коли ресурси вичерпуються
Останні місяці засвідчили: міжнародна підтримка, хоч і залишається значною, поступово втрачає імпульс. Донори дедалі частіше ставлять запитання про ефективність використання коштів, прозорість розподілу допомоги та довгострокові цілі державної політики. Уряду доводиться балансувати між оперативними потребами армії і необхідністю зберегти довіру партнерів.
Світ втомлюється від війни, але Україна не має такої розкоші. Для українського суспільства це не просто геополітичний конфлікт — це боротьба за існування. І якщо зовнішня підтримка ослабне, навантаження впаде на плечі громадян, які вже живуть у режимі постійної мобілізації.
У цих умовах переговори з МВФ про нову програму мають стати не лише технічною процедурою. Це момент істини — як для української влади, так і для міжнародної фінансової спільноти. Мова йде про довіру, солідарність і спільну відповідальність за майбутнє континенту.
