Водночас на арену вийдуть нові гравці, які мають амбіції очолити трансформацію держави під час війни.
Важкий фінал уряду Шмигаля
Зміна очільника уряду – завжди політичний злам, але цього разу йдеться не лише про перестановку постатей. Відставка Дениса Шмигаля та формування нового складу Кабінету Міністрів – це глибока політична реконструкція, яку ініціював особисто президент Володимир Зеленський. Вона торкається не лише посад, але й сфер впливу, конфігурацій відповідальності та стратегічного бачення. Новий прем’єр-міністр України – Юлія Свириденко – отримує мандат довіри, що суттєво перевищує можливості її попередника.
Шмигаль, який виконував обов’язки глави уряду з березня 2020 року, пройшов надзвичайно складний шлях. Його кабінет був критикований як за консервативність у підходах, так і за неефективне управління деякими міністерствами. Останні місяці свідчили про втрату впливу прем’єра навіть на власну команду. Водночас саме під його керівництвом уряд пройшов через повномасштабне вторгнення та забезпечив базову стійкість державного управління в умовах війни.
Однак політика не визнає статусу «виконувача обов’язків на виживання». Зеленський вирішив не просто змінити фігуру на посаді прем’єра, а повністю перезапустити Кабмін. Шмигаль же, попри втрату поста, отримає іншу, не менш важливу позицію – міністра оборони. Це призначення демонструє прагнення Банкової до контролю над ключовими безпековими напрямками.
Сильний старт нової премʼєрки
Призначення Юлії Свириденко стало не лише проявом довіри з боку президента, але й результатом тривалого зростання її ролі у виконавчій вертикалі. Як міністерка економіки та перша віцепремʼєрка, вона зуміла зберегти стійку репутацію компетентної управлінки, що ефективно поєднує реформаторські амбіції з лояльністю до Офісу президента.
Наразі Свириденко входить до Кабміну з відчутною підтримкою: у неї буде власний міністр Кабінету Міністрів – імовірно, Костянтин Марʼєвич. На додачу, вона отримує змогу створити нову структуру уряду – ресурсне міністерство, яке об’єднає Мінекономіки, Мінагро та Мінекології. Його очолить її довірена особа – Олексій Соболєв.
Свириденко також може посилити контроль над євроінтеграційним напрямком, замінивши Ольгу Стефанішину на свого заступника Тараса Качку. Це свідчить про спробу консолідувати ключові напрямки реформ – від енергетики до міжнародної інтеграції – в руках перевірених і лояльних до премʼєрки осіб.
Посилення позицій Свириденко закономірно веде до політичного оновлення: у фокусі – реформування урядових структур, пошук ефективних виконавців і формування уряду, спроможного виконувати завдання часу.
Гучні звільнення: кого втратить Кабмін
Реконструкція уряду неможлива без гучних звільнень. У цьому процесі політична доцільність тісно переплітається з наслідками скандалів, суспільної критики та внутрішньої деградації інституцій.
Одним із найпомітніших рішень стане звільнення міністерки соціальної політики Оксани Жолнович. Претензії до неї формувалися давно, але саме масові скорочення пенсій і соцвиплат, що викликали хвилю обурення серед населення, стали останньою краплею. Новий очільник Мінсоцполітики поки не визначений, але очікується, що це буде людина з гуманітарним бекграундом, яка зможе відновити довіру громадян.
Іншим гучним звільненням стане прощання з міністром освіти і науки Оксеном Лісовим. Його наміри закривати школи з малою кількістю учнів та об’єднувати виші викликали протест у громадах і академічному середовищі. Замість Лісового ймовірно призначать його заступника Андрія Вітренка, що свідчить про спробу продовжити реформи, але з меншим конфліктом з суспільством.
Також змін зазнає міністерство енергетики. Герман Галущенко, наближений до оточення президента бізнесмен, може втратити посаду. Його наступницею, ймовірно, стане міністерка екології Світлана Гринчук. Її досвід у сфері енергетики є обмеженим, однак політична логіка кадрового оновлення, як і зв'язки всередині уряду, грають тут вирішальну роль.
Удар по скандалам: ліквідація цілих міністерств
Політична відповідальність також означає кардинальні кроки. Міністерство національної єдності, яке очолював Олексій Чернишов, буде ліквідоване. Причиною стала підозра в отриманні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. Ліквідація відомства – демонстрація того, що урядова політика тепер має бути не лише ефективною, а й прозорою.
Аналогічно змін зазнає Міністерство культури та стратегічних комунікацій. Його нинішній очільник Микола Точицький повернеться до дипломатичної служби, очоливши представництво України в Раді Європи. Уряд вирішив відокремити напрям стратегічних комунікацій та передати його одній із підвідомчих агенцій. На посаду міністра культури розглядають кандидатури Вероніки Селеги та Ольги Вієру – обидві мають потужний гуманітарний бекграунд і репутацію реформаторок.
Хто залишиться в команді: кістяк стабільності
Попри кардинальні зміни, в уряді збережеться певна стабільність. На своїх посадах залишаються віцепремʼєр з інновацій Михайло Федоров, міністр фінансів Сергій Марченко, міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко, а також міністр внутрішніх справ Ігор Клименко. Це – досвідчені управлінці, які зарекомендували себе під час найскладніших періодів у державі.
Також не планується змін у Міністерстві закордонних справ, де працює Андрій Сибіга, у Міністерстві ветеранів на чолі з Наталією Калмиковою та у Міністерстві молоді та спорту, яке очолює Матвій Бідний. Цей кістяк забезпечить безперервність державного управління в умовах тривалого воєнного стану.
Окрему роль відіграватиме Олексій Кулеба, віцепрем’єр-міністр з відновлення. Його завдання – координація відбудови територій, постраждалих внаслідок бойових дій, і цей напрям залишається одним із ключових в роботі нового уряду.
Висновок: уряд як дзеркало епохи
Новий Кабмін – це більше, ніж список нових імен. Це – дзеркало політичної епохи, де на перший план виходить результативність, дисципліна та чітка ієрархія підконтрольності. Вибір Юлії Свириденко як очільниці уряду, концентрація ресурсів у нових міністерствах, очищення від дискредитованих персон – усе це елементи великої шахової партії, яку грає влада з реальністю війни.
У 2025 році український уряд не має права на помилку. Його ефективність визначатиме не лише політичне майбутнє нинішньої команди, а й саму стійкість держави. У фокусі – реформи, антикризове управління, енергетична безпека, соціальна підтримка та міжнародна інтеграція. Саме ці слова – реформи, безпека, інтеграція, прозорість, стійкість – стануть ключовими у найближчі місяці. І саме за ними судитимуть третій уряд президента Зеленського.
