Законодавча база заборони книг
В Україні книговидання регулюється законами, що спрямовані на захист суспільної моралі, прав людини та національної безпеки. Зокрема, ст. 28 Закону України «Про видавничу справу» забороняє виготовляти та поширювати видання, які пропагують культ насильства та жорстокості, розпалюють міжетнічну, расову чи релігійну ворожнечу, містять заклики до насильницької зміни конституційного ладу або посягають на права і свободи людини.
Ці положення доповнюються ст. 300 Кримінального кодексу України, що передбачає кримінальну відповідальність за ввезення, виготовлення, зберігання, перевезення чи розповсюдження творів, які пропагують насильство, дискримінацію та нетерпимість. Також передбачена відповідальність за примушування інших осіб до участі у створенні таких творів.
Умови заборони книг часто підкреслюють, що це не цензура у звичному розумінні, а заходи, спрямовані на збереження національної безпеки та захист громадян від інформаційного впливу, який може дестабілізувати суспільство. В умовах гібридної війни з Росією такі видання використовуються як інструмент для розпалювання ненависті та поширення антиукраїнських наративів.
Державний комітет телебачення і радіомовлення України формує перелік книжкових видань, зміст яких суперечить національній безпеці та основним правам людини. На сьогодні до цього переліку внесено 267 видань. Цей список постійно оновлюється після проведення експертиз, які оцінюють потенційну шкоду для суспільства.
Таким чином, заборона книг у країні є комплексним інструментом правового регулювання, який поєднує закони про видавничу справу та кримінальну відповідальність за поширення небезпечної інформації.
Найпоширеніші заборонені видання
Одним із найчастіших предметів кримінальних справ в Україні є книга «Удар русских богов» Володимира Істархова. Вона широко поширювалася, особливо в Харкові, і після експертизи (№ 2650/21 від 9 жовтня 2021 року) була визнана такою, що містить антисемітські та антихристиянські заклики, пропагує неоязичництво та нацизм. Книга внесена до Переліку заборонених видань (позиція 216, наказ № 320 від 9 липня 2021 року).
Ще одним прикладом є «Моя борьба» Адольфа Гітлера — твір націонал-соціалістичної ідеології, заборонений у багатьох країнах світу. В Україні ця книга фігурує у кримінальних справах рідше, через меншу популярність і обмежений обіг. Найчастіше її розглядали разом із книгою Істархова у Харкові та Одесі в період 2013–2021 років.
Інші видання Володимира Істархова, такі як «Божий народ» та «Кобр. Шифр Мертвая вода», також потрапляли до судових процесів. Вони пропагують расизм, тероризм та сепаратизм, проте зазвичай згадуються як додаткові до «Удару русских богов». Важливо, що основна мета таких справ — запобігти поширенню ідей, які можуть розпалювати ненависть та підривати суспільну довіру.
Крім того, список заборонених книг постійно оновлюється. Це означає, що навіть менш популярні видання можуть потрапити під заборону після проведення експертизи та виявлення у них закликів до насильства, дискримінації чи розпалювання міжетнічної ворожнечі.
Таким чином, кримінальна практика демонструє, що основними критеріями для заборони книг є пропаганда насильства, дискримінації та антиукраїнських наративів, а також потенційна загроза національній безпеці та правам людини.
Санкції за розповсюдження забороненої літератури
За розповсюдження, зберігання чи перевезення заборонених книг українські суди застосовують різні покарання. Найбільш поширене — штраф у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить приблизно 1700–17 000 грн. Розмір штрафу залежить від конкретних обставин справи та масштабів поширення видання.
Іншим видом санкцій є позбавлення волі до трьох років, хоча здебільшого суди призначають умовне покарання з випробувальним терміном 1–2 роки. Крім цього, можуть застосовуватися додаткові заходи: конфіскація книг та заборона займатися книжковою торгівлею на строк до двох років.
У 2023 році президент України Володимир Зеленський підписав закон, що забороняє ввезення книг із Росії та Білорусі. Цей крок підкреслює важливість захисту національної інформаційної сфери та обмеження розповсюдження видань, які можуть мати деструктивний вплив на суспільство.
Судова практика показує, що кримінальні справи з приводу забороненої літератури фіксуються у різних регіонах України — від Харкова до Полтави, Хмельницького, Дніпропетровська та Одеси. Активне поширення книг через ринки та інтернет-магазини робить питання їх контролю особливо актуальним.
Таким чином, національне законодавство і практика судів спрямовані на комплексний захист суспільства від поширення ідей насильства, дискримінації та підриву громадського порядку.
